Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вчительку з Умані Таню Чорномаз. У неї двоє дітей, в сім’ї вона зараз вже не має коли бути — вона зав жди в Русі. Вона будить сонну Умань. Навколо неї гуртується все живе, вона вміє розмовляти з тими сонними людми, вона вміє ставити їх перед фактом і ставити їм запитання. Словом, вона дуже активна і безстрашна. Вона належить до тих багатьох, про ко го ми мало знаємо, але на яких тримається все. Як що хтось скаже, що в Русі мало жінок, то просто то му, що беруть тільки загальновідомі імена. А тим ча сом є багато імен відомих в районі, по селах, які ро блять всю роботу. В Товаристві Української Мови і на вечорах, на яких мені доводилось виступати, ве лику ролю відіграють жінки. Чоловіки — більш таку собі офіційну. Не уявляю, що значило б голосне нині містечко Бровари без учительки Марії Овдієнко... Справжню ролю душі якоїсь справи часто відограють жінки. Чи вже досить я сказав про наших жінок? П. О, ні, це не досить. Розказуйте про інших. В. Якщо я скажу про Ніну Матвієнко, то це не бу де ’’про інших”. Коли у 70-ті роки все мовчало і хова ло лице, співала — голосила за нас усіх українська душа в постаті Ніни Матвієнко. Але це особлива по стать. Розкажу от про Галину Антонюк, Скромна, мало помітна людина. Колишній чоловік її — відомий дисидент Зіновій Антонюк. Син — активіст Руху Па нас. Вона — довідкове бюро Руху. Людина, яка зав жди там є, яка про все скаже і скаже правду. їй до віряють і її ніхто ні в нічому не підозріває, ні ’’зліва” ні ’’справа”. Є у нас жінка, яку мабуть знають з преси — Ліда Орел. Це дружина відомого композитора Леопольда Ященка. Леопольд Ященко залишається отаким віч но молодим керівником хору може завдяки під тримці дружини. Вона працює в етнографічному му зеї просто неба в селі Пирогів. Вона вічно воює з ци ми мавпами, поставленими на культуру, щоб її глу шити. Вона воює з ними безцеремонно і без дипльо- матії. Вони її не можуть звоювати тому, що вона страшенно справжня. От, така справжня, як Ліна Ко стенко, як особа. Це особа от і усе. І через цю особу не переступиш. Цікаві її виступи на мітингах. Короткі, дуже прямі і це імпонує теперішній публіці. Публіка затужила за правдою, за одвертістю. їй обридло крутійство, дипльоматія і маскування. Виводять яко гось професора-філософа, він починає ’’жувати” і нудити оте партійне слово аж поки його свистом не проженуть з трибуни. Нарешті з’являється Ліда Орел і говорить такі речі, що публіка просто в захваті. Публіка гукає: ’’Дайте ще слово тій жінці з Черкащини — Тараненко”. Або: ’’Дайте ще слово тій жінці з Бер дянська”. І вже знають, що коли ця жінка візьме слово — не лишиться місця для міністра освіти, хоч вона працює тільки учителькою в тім міністертві. Не можна не сказати про всім відому Михайлину Коцюбинську. В неї головне те, що я вже підкреслю вав у інших жінок — справжність і принциповість. Вона нігде не знічується, не здрібнюється до ситуа- Євген Сверстюк. Evhen Sverstiuk. ції, до обставин. Михайлина Коцюбинська завжди за лишається Михайлиною Коцюбинською, не зважаю чи на обставини. В шестидесяті роки вона з тими, хто тримає прапор, або з тими, хто робить справу. В період арештів вона не зникає, не викручується і не боїться.’’Раз так суджено, то так суджено”. Мені при гадується один епізод. Була присутня при одній роз мові і один такий собі чоловік партійного пошибу з Інституту Літератури почав журити: ” 1 нащо такій ін телігентній, естетці Михайлині Коцюбинській зв’язу ватися з такими літературними критиками, з такими публіцистами, з людьми, коло яких вічно є якась зо на небезпеки. Навіщо це здалося Михайлині Коцю бинській? Коли вона створена зовсім не для бороть би. Вона створена для того, щоб писати прекрасні роботи з естетики. Вона добрий літературознавець. А що вона може в цій боротьбі, коли вона навіть не може сказати того слова, яке треба часом сказати?” ’’Можу!” — сказала Михайлина Коцюбинська. І він зник. На Шевченківський конференції ми сиділи з нею разом. Конференцією ще й досі керує Новиченко, чоловік, якому повинно б бути соромно дивитися в дзеркало та зустрічатися з людьми. П. Чи він ще й досі на цьому становищі? В. Він академік. У нас взагалі певна категорія, ’’повій”, (я нарешті сказав це слово) перетворилася в категорію вчених — академіків. П. Чи це правда, пане Євгене, що, коли б чоловіки мусіли стояти в черзі так, як це роблять жінки, то ско ріше дійшло б до перебудови? В. Думаю, що дуже багато функцій жіночих тре ба було б передати чоловікам. Чоловіки швидко лі бералізуються, так би мовити, звільняються від ба гатьох обов’язків, в тому числі від елементарного і основного. Я маю на увазі, розуміється, наших чоло віків із партійними квитками і з забезпеченими поса дами — їм затишно. Але їх стільці пов’язані з перебу довою. Часом це люди замінники, люди пригладже ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1990 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
