Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вчительку з Умані Таню Чорномаз. У неї двоє дітей, в сім’ї вона зараз вже не має коли бути — вона зав жди в Русі. Вона будить сонну Умань. Навколо неї гуртується все живе, вона вміє розмовляти з тими сонними людми, вона вміє ставити їх перед фактом і ставити їм запитання. Словом, вона дуже активна і безстрашна. Вона належить до тих багатьох, про ко го ми мало знаємо, але на яких тримається все. Як що хтось скаже, що в Русі мало жінок, то просто то му, що беруть тільки загальновідомі імена. А тим ча сом є багато імен відомих в районі, по селах, які ро блять всю роботу. В Товаристві Української Мови і на вечорах, на яких мені доводилось виступати, ве лику ролю відіграють жінки. Чоловіки — більш таку собі офіційну. Не уявляю, що значило б голосне нині містечко Бровари без учительки Марії Овдієнко... Справжню ролю душі якоїсь справи часто відограють жінки. Чи вже досить я сказав про наших жінок? П. О, ні, це не досить. Розказуйте про інших. В. Якщо я скажу про Ніну Матвієнко, то це не бу де ’’про інших”. Коли у 70-ті роки все мовчало і хова ло лице, співала — голосила за нас усіх українська душа в постаті Ніни Матвієнко. Але це особлива по стать. Розкажу от про Галину Антонюк, Скромна, мало помітна людина. Колишній чоловік її — відомий дисидент Зіновій Антонюк. Син — активіст Руху Па нас. Вона — довідкове бюро Руху. Людина, яка зав жди там є, яка про все скаже і скаже правду. їй до віряють і її ніхто ні в нічому не підозріває, ні ’’зліва” ні ’’справа”. Є у нас жінка, яку мабуть знають з преси — Ліда Орел. Це дружина відомого композитора Леопольда Ященка. Леопольд Ященко залишається отаким віч но молодим керівником хору може завдяки під тримці дружини. Вона працює в етнографічному му зеї просто неба в селі Пирогів. Вона вічно воює з ци ми мавпами, поставленими на культуру, щоб її глу шити. Вона воює з ними безцеремонно і без дипльо- матії. Вони її не можуть звоювати тому, що вона страшенно справжня. От, така справжня, як Ліна Ко стенко, як особа. Це особа от і усе. І через цю особу не переступиш. Цікаві її виступи на мітингах. Короткі, дуже прямі і це імпонує теперішній публіці. Публіка затужила за правдою, за одвертістю. їй обридло крутійство, дипльоматія і маскування. Виводять яко гось професора-філософа, він починає ’’жувати” і нудити оте партійне слово аж поки його свистом не проженуть з трибуни. Нарешті з’являється Ліда Орел і говорить такі речі, що публіка просто в захваті. Публіка гукає: ’’Дайте ще слово тій жінці з Черкащини — Тараненко”. Або: ’’Дайте ще слово тій жінці з Бер дянська”. І вже знають, що коли ця жінка візьме слово — не лишиться місця для міністра освіти, хоч вона працює тільки учителькою в тім міністертві. Не можна не сказати про всім відому Михайлину Коцюбинську. В неї головне те, що я вже підкреслю вав у інших жінок — справжність і принциповість. Вона нігде не знічується, не здрібнюється до ситуа- Євген Сверстюк. Evhen Sverstiuk. ції, до обставин. Михайлина Коцюбинська завжди за лишається Михайлиною Коцюбинською, не зважаю чи на обставини. В шестидесяті роки вона з тими, хто тримає прапор, або з тими, хто робить справу. В період арештів вона не зникає, не викручується і не боїться.’’Раз так суджено, то так суджено”. Мені при гадується один епізод. Була присутня при одній роз мові і один такий собі чоловік партійного пошибу з Інституту Літератури почав журити: ” 1 нащо такій ін телігентній, естетці Михайлині Коцюбинській зв’язу ватися з такими літературними критиками, з такими публіцистами, з людьми, коло яких вічно є якась зо на небезпеки. Навіщо це здалося Михайлині Коцю бинській? Коли вона створена зовсім не для бороть би. Вона створена для того, щоб писати прекрасні роботи з естетики. Вона добрий літературознавець. А що вона може в цій боротьбі, коли вона навіть не може сказати того слова, яке треба часом сказати?” ’’Можу!” — сказала Михайлина Коцюбинська. І він зник. На Шевченківський конференції ми сиділи з нею разом. Конференцією ще й досі керує Новиченко, чоловік, якому повинно б бути соромно дивитися в дзеркало та зустрічатися з людьми. П. Чи він ще й досі на цьому становищі? В. Він академік. У нас взагалі певна категорія, ’’повій”, (я нарешті сказав це слово) перетворилася в категорію вчених — академіків. П. Чи це правда, пане Євгене, що, коли б чоловіки мусіли стояти в черзі так, як це роблять жінки, то ско ріше дійшло б до перебудови? В. Думаю, що дуже багато функцій жіночих тре ба було б передати чоловікам. Чоловіки швидко лі бералізуються, так би мовити, звільняються від ба гатьох обов’язків, в тому числі від елементарного і основного. Я маю на увазі, розуміється, наших чоло віків із партійними квитками і з забезпеченими поса дами — їм затишно. Але їх стільці пов’язані з перебу довою. Часом це люди замінники, люди пригладже ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1990 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
