Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ментами і переростають своїх авторів даючи образ доби автора, а не тільки його теми. Звичайно, істо рики говорять до сучасників, але бувають і небуден ні історики, які вміють говорити до грядучих поко лінь. Це стається коли історик зуміє передати якусь суть історичного процесу, а не тільки оповідання про минуле. Історія це і віддзеркалення минулого і опис сучас них зацікавлень. Вона здатна вчити подвійно — інформувати про минуле і заохотити читача зрозумі ти не лиш минуле, але і думку та світосприймання автора розповіді. У відміну від філософії чи релігії, історія не претендує на подання вичерпної правди чи всієї сутті, не бере собі за тему істину, Бога чи до сконалість. Радше, історія намагається описати людське, обмежене минуле в такий спосіб, щоб воно було зрозуміле і доступне читачеві. Читач з власного досвіду знає, що можна вчитись з власного досвіду, і сприймає історію як науку чи розповідь про подіб них йому людей. Історія не є відтята від щоденних турбот та зацікавлень читача. Всі людські зацікав лення це правдивий круг історичних тем. Чи тач/учень може вчитись з цієї науки про те, як треба вчитись, як критично сприймати світ і минуле, як вміти читачи та найти зміст за рядками слів. В до датку до дидактичної розповіді про минуле, історія може навчити читача як дійшло до поданої розпо віді, яке є насвітлення історика і про що справді роз повідає історія. Історія вчить критичного думання. Тому то історія є однією із головних предметів гума нітарних наук. Для більшості читачів, одначе, історія залиша ється тільки описом про минуле. Для нас, українців, історія це опис нашого народу, ґенеолоґія нашого іс нування, родинний портрет наших предків. В такому понятті історія — це щось нам дане, зафіксоване в минулому, та й ще посилене народніми і літератур ними творами. Ту історію ми приймаємо як завіт, як народну пам’ять. Ми її прикрашуємо; поширюємо, вишиваємо на її канві. Вона розповідає про нас са мих, вона підтверджує наше існування. Вона існує, навіть коли ми перестаємо існувати. Вона наділяє нас вічністю — або принаймні пам’яттю на кілька по колінь. Минулого століття, коли природничі науки прий мались за точне, об’єктивне та раціональне віддзер калення дійсности,' історія також намагалась бути точною наукою. Не було призми зору автора — істо рики намагались відтворити події такими, якими во ни насправді були, тобто, могла бути тільки одна правильна історія. Все решта це або лож, або варіян ти. Сьогодні природничі науки стали ще більш на уковими — і тому у меншій мірі точними. Поняття ре альности, об’єктивности, простору, часу, вже не від повідають недвозначним алгебричним рівнанням. Стислі науковці бачать реальність у різновимірних просторах, а не лиш як віддзеркалення об’єктивности, яку можна математично вичислити у двомірному лляні. Як і інші науки, отже, історія стала ще більш многогранною як будь-коли. Але для пересічного читача історія остається — навіть у нашому софістикованому та не простому світі — прямолінійним оповіданням про конкретне минуле, наче комаха навіки полонена у прозорість янтару. Це оповідання про нас, про те, як Кий, Щек і Хорив та їхня сестричка Либедь заснували Київ, і як Апостол Андрій Первозванний поблагословив гори, щоб ті стали золотоверхими. Це наша історія відда на резонантним відлунням дум, це втілення нашого народу. У нас є історія — отже ми існуємо. Така історія перестає бути історією — вона ви творює свою правду, своє оправдання існування. Вона, ця історія, вже не вчить, не стимулює думки, не витончує критичного зору. У неї інші функції — задержати віру, піднести духа, пронести минуле у будуче. Народи, які не змогли охоронити своїх держав, зуміли помимо всього затримати чи відтворити істо рію свого народу. Навіть серед народів, яким забо роняли право на їхнє існування і на вжиття їхньої мо ви, пам’ять про їхню історію не завмерла. В часи, ко ли заперечували їхнє існування, вони зуміли відтво рити наукові студії історій своїх народів. Франтішек Палацький, Ніколаї Йорґа, Томас Масарик та Михай ло Грушевський підкреслювали існування своїх на родів тоді, коли ті народи не мали своїх держав. Іс торія запевнювала їхнє існування, тоді, коли велико- держави заявляли, що таких націй ”нє било і бить нє может”. Ці історики зосереджувались на політиці та культурі, торкаючи час до часу економічного роз витку краю. їхні праці стали підложжям іторичного аналізу цих народів. Для загального читача цей під хід до історичних наук утотожнився з історією, і став свойого роду святістю. Зрозуміло, що так прийнята історія перестає бути аналітичним знаряддям зрозуміння минулого, вона заохочує до глибшого розглядання теми. На жаль, часто саме ті народи, яким історія, у її критич ному та аналітичному підході, найбільш потрібна, обмежуються історичним символізмом, а не кори- стають із можливостей науки історії. Навпаки, даючи читачеві історію минулого, вона засліплює його перед можливістю альтернативи, перед бажан ням вглибитись у тему та розпізнати нюанси минулого, які моглиб стати в пригоді розглянути дещо в сучас ному. Що більше, оспівуючи історію, ми підупадає мо спокусі вбачати в ній те, що нас найбільше радує, що ми хочемо бачити, і що ми звикли бачити. Так прийнята історія і грозить посилюванням інтелігент щини та ідеологічного сприймання світу. Тут знову потрібна мала довідка — зокрема для україномовного чи східно-европейського читача. Ін телігенція, чи по-радянському творча інтелігенція — це прошарок населення з освітою та суспільними за цікавленнями, який не залежно від к л а с о в о г о похо дження чи суспільного статусу, виявляє в першу чергу загально-громадський інтерес. Точного окре слення інтелігенції немає, хоч добрих п’ятьдесять літ 8 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1990 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
