Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
загальноміською пропозицією. Мені запропонували стати головою Товариства. Спочатку я відмовлявся, бо ніколи першою особою не бував, організаційних здібностей не мав, але зрештою прийняв цю пропо зицію, бо треба було. І от почалися труднощі з боку партійного апарату, який добре розумів, що це є для його спокою велика загроза, що це товариство (вони добре передбачили) може мати серед населення велику популярність. Спроби убити так би мовити ще ненароджену дитину, наше товариство, нічого не дали: це перелилося у величезні маніфестації, мітин ги. Опір було подолано, товариство було створене. Ми почали з організації осередків і навіть не споді валися, що вони будуть створюватись один за одним, не зважаючи на все. І цей маратон створення осе редків триває донині. Спочатку ми мали тільки Львів, промислові підприємства, наукові інститути, потім університети, але не мали шкіл і не мали сіл. Зараз Товариство вийшло на села так, як приблизно колись ’’Просвіта”. В селах, де створені осередки, розпочи нається якесь активне культурне життя. Осередків ми зараз маємо більше 800, членів Товариства більше 60 тисяч. Ми вже починаємо втрачати і якийсь коор динаційний контроль. Минулого року я вийшов на пленум Спілки пи сьменників України, запропонував створити респуб ліканське Товариство. Мене підтримали, тепер по всій республіці створені осередки, Дмитра Павличка обрано головою Товариства. Львівське об’єднання є найбільш чисельним та й працює найактивніше. Ми й далі залишаємося тим центром для України, до нас звертаються часто минаючи Київ і ми чим можемо допомагаємо, їздимо до них, відпускаємо гроші на їхні потреби. Звертаються і з Мурманська, і з Саха- ліна, і з Москви і т.д. за підручниками, книжками, за газетою, яка зараз в нас почала виходити. Ми усві домлюємо, що ми взяли на свої плечі. Новостворена рада нашого Товариства стала зараз дуже такою робочою, бо працювати треба. Ми вже маємо людей з виробництва, які працюють у нас на посадах. Маємо приміщення на вулиці Друкарській 6, і силами, які маємо, координуємо свою діяльність. Допомагає нам у цьому газета. Наші письмен ники: Ніна Бічуя, Роман Кудлик, Тарас Салига; жур налісти: Марія Барилюк та Слава Величко якось так знайшлися, ці великі ентузіасти, роблять ту газету. Називається вона ’’Просвіта” (і вдячна пам’ять про нашу колишню "Просвіту”, і бажання продовжити її роботу), має надзвичайну популярність, бо є напра- вду дуже цікавою. Було б добре якби і в Америці люди мали змогу познайомитись з нашою "Просві тою”, але поки що тираж її образливо мізерний — лише 5 тисяч. І це при тому ’’голоді”, який ми зараз відчуваємо! Немає паперу. Але ця газета повинна стати тим координаційним центром між численними осередками Львівщини і поза її межами. Вона повин на стати періодичною і передплатною. Я думаю, що це справа недалекого часу, хоч буде в цьому дуже багато труднощів, бо паперу нема, друкарні ми не маємо. Друкарня в Пустомитах, де ми друкуємо, має маленьку потужність, ще не знаємо, як то буде, але коли така ідея бродить, то вона мусить здій снитися. Тоді ми зможемо видавати 8-ми сторінкову щотижневу газету, яка буде координувати нашу ро боту. Плануємо також концертно-лекторські групи, які будуть виїжджати з лекціями на політичні та просві тницькі теми. Але охопити всіх лекторською групою не можна, а газета може це зробити. О.В.: Пане Іваничук, чи припинилися гоніння на Това риство завдяки утворенню Руху (принцип громові дводу)? Які труднощі зустрічає Товариство з боку влади? Іваничук: Зараз труднощів у нас менше. Чи Рух був громовідводом? Ні. Рух мав свої проблеми, ми вклю чились в Рух, стали ланкою, але ми є самостійні, в нас програма іншого спрямування, просвітницька назагал, але ми не цураємось політики. Ми дуже активно включаємось в політичні акції, як от вибори чи така акція як ’’живий ланцюг”, що відбувся 21 січня на честь злуки УНР та ЗУНР. Товариство взяло на себе багато обов’язків щодо коштів та організації. Зараз маємо менше опору зверху, цього опору фактично немає. Верхи погодились, що таке Това риство є, воно існує, що з ним треба рахуватись і більше того, навіть самі організовують осередки. От, наприклад, у міськомі партії, хоч як воно не парадо ксально звучить, бо якраз міськом цькував нас на- протязі цілого року. Але, знаєте, люди перебудо вуються, прокидаються й ті почуття, які щонайре тельніше тлумились, ховались. Може, так і треба, нехай так і буде, аби не заважали. А допомоги нам особливої й не треба. Ну, що нам треба? Іноді дозвіл на випуск газети, якби в нас була офіційна друкарня, НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1990 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
