Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
М А Р У С Я ІВ А Н К ІВ ВІЧНА СЛАВА КОБЗАРЕВІ... Табір ’’Освєнцім” 1944 року. Настала провесна. Але тут вона не приносить радости. Боязко простягає кволі рученята травичка з-під талого чорного снігу. Та не довго їй втішатися сонечком: скоро звялить її чадний дим крематорія. 0 . незабутня земле рідна, дорога! Тільки б раз, ще, один раз вільно дихнути цілющим запахом твоєї провесни... Безмежно милосердне Серце Христове! Допоможи повернутися додому... Виснажені, голодні, спраглі йдемо з роботи до табору. Минаємо групу, яка зупинилася. На землі закривавлена невільниця. Хижий вовкодав накида ється на неї. Наглядачка-”ауфзегірін” оскаженіло кричить: ’’Сьогодні, 9 березня, нажерешся навіки!” Віддаляємося. Випадково з негідних уст я почула цю світлу дату — і в душі буря. З раннього дитинства я знала: цей день святий на рідній Україні. І вже не чую нічого навколишнього: мене несе легко на крилах ’’Зоре моя вечірняя...”. Враз сусідка звертається до капо:1 "Фрау Ерна, можна заспівати?” Капо дозво ляє... — Дівчата, починайте, — це сусідка. І тут з моєї душі виривається одна з тих пісень, що їх ніхто, ніде і ніколи не зможе придушити. "Зоре моя вечірняя” — підхоплюють ще три полонянки. Лірична мелодія (як не дивно?) стає маршовою. А для нас вона звучить по-своєму: в ній негаснуча любов до всього рідного; непокора темним силам; надія і віра. Співаємо, а сльози тихо скочуються і спадають вечірньою росою на понівечену чужу зе млю... У таборі поспішаю на вечірній ’’апель”.2 Зупи няюся на поклик: "Українко!” Мене наздоганяє одна з трьох співачок. Виснажена дівчина важко дихає від приспішеноі ходьби. Але очі — зорі! Вона цілує мене і гаряче заявляє: "Вічна слава Кобзареві...” Потім зникає поміж бараками. 1. Капо — старша в команді праці (з в’язнів). 2. Апель — кількісний огляд в’язнів. 3. Грицуляк присвячує А. Данченко Львів , жовтень 1989 Я перший раз у Львові Побачив рідний стяг Оточений любов’ю І радістю в очах. Під стягом серед квітів Нахмурився Тарас І ніби з цього світу Звертається до нас. — То ти в сім’ї єдиній Народе мій, повстав І ненці — Україні Цей стяг завоював? Чи вже панів здолали? І москалів нема? І знов козацька слава Гуляє без ярма? О, як би ми хотіли Тобі сказати "Так” Та квіти розлетілись Від банди посіпак. Нема ще на Вкраїні Ні волі, ні добра Лежить земля в руїнах Від спалаху ядра. Селяни покидають Насиджені місця Що буде — то не знають, Бо спалах без кінця. Нас голодом морили Гноїли в таборах Вже думали — скорили Направили на шлях. Водій з партапарату Лякає батогом Кричить, аби догнати Богатство за горбом. А фіра ненависна Пішла, пішла назад, Над прірвою зависла, Почався камнепад. І серед цього виру Народжується Рух За Україну щиру! За самостійний дух! Я перший раз у Львові Побачив рідний стяг Без молота і крові — Предвісника звитяг! 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1990 М ис Тю к — Карагай на півост рові Мангиш лак. Акварель, білило (1856 — 13. V. 1857). Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
