Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛІНА КОСТЕНКО ПЕРЕКИНУТА ШПАКІВНЯ Плаче шпак уранці після зливи, де шумлять на греблі явори, що шпаківню вітер чорногривий перекинув денцем догори. Борсаються бідні шпаченята, як його зарадити біді? Кліпають із пітьми оченята: — Випадемо, татку, що тоді? Ще якби їм день чи півторадні, ще якби їм днів хоча б із п’ять! Бо вони ще ж зовсім безпорадні — падаючи, ще не полетять. Як же, хлопці, хатку ви прибили, що її порушили вітри?! Плаче шпак уранці після зливи, де шумлять на греблі явори... Рисувала Га ну ся Рогожа. ОЛЬГА ГАЄЦЬКА БЕРІЗКА Мартуся заглянула крізь вікно на садок де сонце кидало свої ясні промені. Залишки снігу, по якім вона ще зовсім недавно їздила са ночками, спливали струмочками води і спосте- регливі горобчики доглянувши воду вже прибіг ли напитися. Садок, де росли дерева, а влітку багато квітів, — це улюблене місце її забав. Квіти старанно плекала мама, а тато пильнував овочеві дерева: скроплював їх різними плинами, охороняючи від шкідливих комах і черв’яків. Восени дерева покривалися солодкими грушка ми, сливами й черешнями. Поміж деревами пи шалася струнка берізка, що наче шептала: ’’Ди віться, яка у мене завжди чистенька біла су конка — ніхто тут такої не має!’’. Мартуся люби ла берізку та часто приходила до неї на розмо ву. Біля берізки була хатка для птахів, тих, що не відлітали на зиму до теплих країв і вона приносила для них зерно й хліб. За те вони весною виспівували під її вікном чудових пісень. Мартуся любила звірят, годувала горішками жвавих вивірок, що не тікали від неї, а плигали одна за другою, вимахуючи пухнатими хвости ками. Біля берізки під корчем мав свою хатку зайчик-Полохайко, що час-до-часу вибігав і зі страхом оглядався на всі сторони: чи не вийшов із сусіднього подвір’я пес Зоро. Берізка тоді наче тихо усміхалася та шептала: ”Не бійся, дурненький, ти швидше можеш бігати, як Зоро!” Мартуся вдягнула плащик і побігла до своїх малих приятелів. ’’Добрий день, лебідонько, — привітала вона берізку, та притулилася до бі ленької кори. — Що з тобою нині? Ти плачеш? Чи може хто кривду тобі заподіяв?” ”Ні, Мар- тусю, я не сумую, — сказала берізка — це сльози моєї радости. Я радію, що першими краплинами моїх соків можу сповістити людей про недалекий прихід весни. Незабаром по вернуться з теплих країв всі твої улюблені пташки, а з холодної ще землі виставлять свої голівки синенькі проліски”. — О, як це гарно! — врадувана Мартуся побігла швиденько до хати, щоби розказати мамі про те, що оповіла їй берізка. "НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1990 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
