Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
то теж треба офіційного дозволу.., але на це, зви чайно, підуть. Опір є на місцях. Серед тих, ну, я б не сказав недобитків, бо вони ще не добиті, ці... шові ністи і сталіністи, які ненавидять все добре, що діється в світі і просять свого бога якогось (не знаю, який бог в них є), щоб повернулись старі часи. Зви чайно, вони ненавидять цей рух, і намагаються йому перешкоджати, але всі їхні перепони не мають уже сили, тому що така велика кількість людей хоче мати це товариство, прагне до духовного оновлення, відродження, вони ще мають силу. Люди бояться: а, може, нас переарештують і т.д. — і ось на цьому спекулюють ці вірні сталінці й брежнєвці, які є в других організаціях. Маю дуже розумних і сильних заступників, як от Михайло Косів, Юрій Зима, Ігор Мельник, які мають належний авторитет в людей. Ми є зареєстровані у Верховній Раді, що дало змогу висувати зараз кандидатів в народні депутати. О.В.: Як ви вважаєте, пане Іваничук, чи переросте Товариство у партію? Іваничук: Я не думаю, що Товариство переросте у партію. Я думаю, що Рух і Українська Гельсінкська Спілка десь-колись знайдуть порозуміння, і вони зіллються в політичну партію. Ми будемо підтриму вати цю рухівську партію, яка мусить створитись на Україні як альтернативна до комуністичної партії. О.В.: Пане Іваничук, зараз багато говорять про суве ренітет України. Ваші думки з цього приводу. Іваничук: Я, як кандидат в депутати, їжджу в Дро гобич, зустрічаюсь з людьми і говорю про те, що нам треба будувати незалежну суверенну Україну, державу. Як це зробити? Питання про те, що треба політично відокремитись, тобто кордонами, ще не стоїть. Йдеться про парламентарську боротьбу за суверенність. Перш за все треба децентралізувати нашу економіку й політичне життя. Поки ми цього не зробимо, доти суверенність лишиться гарним словом, гаслом. Зараз 95 відсотків промисловості і народного господарства залежні від Москви. Ми є просто оку повані відомствами. Ми не маємо нічого свого. Доки ми не звільнимося від тих грабіжників, доти ми не будемо мати ані своєї нафти, ані сірки, калію і т.д. Все це забирається з нашої землі, при чому земля руйнується екологічно. Відомства ведуть себе як окупанти, які прийшли і підуть, але вони прийшли і не йдуть, збираються тут бути вічно, будуть нам насаджувати ще масу атомних електростанцій, бу дуть знищувати національні святині: козацькі могили під Берестечком, Хортицю, Канів. Отже це найваж ливіша проблема — звільнитися від центральних мі ністерств та відомств. Віддати, нарешті, землю на родові і всі П багатства. Ми є колонією, яку безкарно обкрадають. За одну тонну нафти Україна дістає пару панчіх, за тонну вугілля — 2-3 плящин пар фумів. От тепер уже п’ятий рік перебудови, а тре тину паперу, призначеного для нас, забрала Москва для своїх журналів. О.В.: Пане Іваничук, чи співпрацює Товариство з українськими організаціями в діяспорі? Іваничук: Львів має принагідні контакти. Приїжджа ють до нас люди відомі і менш відомі, які цікавляться нашим життям. Вони готові нам допомагати. Вони охочі нам дати множильну техніку, комп’ютери, ксе рокси. Ми будемо приймати це без зайвої скромності, бо ми самі собі з цим ради не дамо. Ну і ці зв’язки будуть поширюватись, без сумніву, в чому — я сподіваюсь — і ваш журнал нам допоможе. О.В.: Останнім часом на центральному телебаченні, радіо йдуть передачі про ’’зіткнення” на релігійній основі, які мають місце на Україні, в західному її регіоні. Це зводиться лише до політичних амбіцій прихильників сепаратизму, як вони твердять. Що б ви на це, пане Іваничук, відповіли? Іваничук: Ця історія і складна, і ясна. Тут немає жодних політичних амбіцій. Україна від 1720 року, коли митрополитом став Юрій Шумлянський, стала греко-католицькою. І нічого поганого греко-като- лицька церква не зробила. Вона врятувала народ від полонізації саме тим, що не стала уніатською, тобто спільною, Греко-католицька церква стала віддільною національною церквою. Вона дала багато будителів української культури і нації взагалі. Серед них гре- ко-католицький священик Маркіян Шашкевич. Сталінська акція в 1946 році була чисто окупа ційною і бандитською, коли ціла церква була загнана в підпілля, священики заарештовані і закатовані, а ті, хто злякався, мусіли стати православними, не ставши ними. Але зараз ситуація така, що за цих більш як сорок років виросли покоління, які вважають себе православними. І нічого тут страшного нема. Українці 8 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1990 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
