Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
що на шість "пелюстків розети припадає чотири чорні й дві сині пелюстки. Майстри малювали легко, впевнено, нібито не дуже дбаючи про докладне за повнення контурів рисунка. Проте розмалювання скринь найчастіше вражає поетичністю, барвистіс тю, жвавістю. Наприклад, якщо з одного боку скрині заповнювалися фарбою такі-от трикутники, то на другому боці — їм протилежні поля і т.ін. У 20-х роках скрині покривали й червоною фарбою. Щоб закривати скриню на замок, знайдено про стий спосіб. В центрі передньої стінки, зсередини прикріплено залізну планку ковальської роботи, а її р 9 зширений верх з продовгуватим отвором впущено у повздовжній виріз віка. Планку прикріплено одним цвяхом, а щоб вона не переміщувалася по осі, то її долішній кінець трохи зігнутий. Той зігнутий кінець входить в заглибину у відповідному місці дошки, й так фіксується. У скрині міні зроблено так, що ниж ній кінець планки витягнуто на цвях, і тому бачимо на передній стінці аж два загнуті кінці. Деколи цвях розщеплено, і тоді його кінці розверталися на два боки. Замикали скриню, очевидно, так званим висячим замком, хоч правду кажучи, він лежав на вікові скрині. В. Шухевич в Туцульщині” (1904) публікує одну скриню, вік якої визначає у 200 років. До такого ви сновку він приходить на підставі вигляду дерева. Тоді ця скриня перебувала у Львові. Якщо вона десь і тепер є, то можливо, це буде найдавніший експонат поміж весільними карпатськими скринями: їй тепер має бути близько 250 років. Спробую визначити вік скринь моєї колекції. По- падинчиха. Господарка скрині має тепер 84 роки. Коли вона віддавалася за Василя Попадинця, то їй з віном дали куфер. Скриню вона застала у своєї све крухи Марії з роду Кишка. Мабуть, свекруха, коли женила сина, могла мати 40-50 років. Безсумнівно, скриня попадинчиха — з минулого століття, їй близько 100 років. Косиха. Господиня оповідає: "Мама мали 50 ро ків, а вже 40 років, як померли. їм дала скриню їх ма ма Анна з Бойчуків, що віддалася до Николюків". Цій скрині не менше 75 років, а може, й більше 100, якщо вона аналогічно передавалася з покоління в покоління. Павуся. Вона належала Михайлисі Рибаковій. Сестра оповідає: "Михайлиха народилася 1872 року, брала шлюб того самого дня, що й Михайлова мама, а як віддавалася — з Максимонюків до Федорових, — то мала 15 років. Отже, павусі не менш 82 років. ...Весільна скриня. Скільки того етнографічного дива, краси, сердечних почувань! Скільки ховала вона в собі мрій, надій, радості і сліз молодої, а з нею — й чоловіка, й усієї сім’ї.. Майбутня дружина вивозила її з рідної хати, як минуле дівоцтво своє, як частинку могутнього родового вогню, звичаєвих устоїв, духовних і моральних засад. Та скриня яко юсь мірою стане її символічною хатою, і коморою серця, і фундаментом нової сім’ї, нової родини. У ній, зокрема, вона зберігатиме й пахуче зілля "бразо- лець”, і йорданське каміння, у ній складатиме й пуп чики своїх майбутніх дітей, щоб, як виростуть, самі їх порозв’язували (при цьому примовляється: "роз в’язати розум’’)... Сьогодні на пересічних, навіть стійких бойків ських весіллях уже "не прийнято” ані "скринечки” давати, ані ’’воликів” випрягати, — одначе суть цього найдемократичнішого національного обряду зали шається незмінною: молода одного роду віддається іншому родові, і ”не підвладні часові” весільні пісні, немов ’’забуваючи” за всі ті зміни, які сталися в на шому світі, на повен голос говорять про одвічну суть весілля, раз у раз оспівують символічне значення скрині. У них, як і у багато-чому іншому з народного побуту та мистецтва, вкладено неабияку частку та ланту українського народу, і тому їх слід би повсяк час збирати, вивчати, описувати. Весільні скрині ще можна зібрати сотнями і зберегти в музеях, зосібна, етнографічних чи просто неба, звідки потім ентузі асти матимуть змогу влаштовувати виставки, а науковці — мистецтвознавці й етнографи видавати про них буклети, книжечки й монографії.. Весільна скриня не відійшла беззворотно у ми нуле, як не відцвіли весілля, любов. (Зберігаємо правопис оригіналу)
Page load link
Go to Top