Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
Існувало тоді і Південно-Західне-Геоґрафічне Товариство, яке відіграло величезну ролю. Виховало фанатиків фолкльору та етноґрафії, захоплюючи всі верстви громадянства. Цей рух захопив і Софію Федорівну і поїхала вона в родовий свій маєток в Алешню, щоб записати колядки та щедрівки. Велику залю в будинку сестер Ліндфорс, в якій відбувались зайняття з дітьми, Старицький вирішив використовувати для громадянства. Почали в ній ставити п’єси. В одній з вистав виступала і Софія Ліндфорс. ЗО серпня 1874 р. Софія повінчалась з Олексан дром Русовим. На весіллі вона отримала один єдиний подарунок — рапсодію на пісню ’’Золоті ключі” Лисенка, присвячену їй з нагоди одруження. Тим часом у Києві припинено діяльність Ґеоґра- фічного Товариства за наказом царського Уряду, заборонено всяке літературне чи наукове українське слово, навіть переклади. Залунало ганебне речення: ’’Нікаково малоросійскаво язика нєт, нє било і бить нє может!”. Саме в той час треба було рятувати від загину рукописи, заборонені вірші Шевченка. їх треба було видати десь за кордоном, крім того додати до видання спогади. Зробити це доручили О. Русову. І подружжя Русових збиралось в Прагу. Біографічні спогади та матеріяли для них обіцяли прислати Костомаров, Полонський і Жемчужніков. У вересні почалося друкування ’’Кобзаря”. Коректорами цього видання були Русови. Після повороту з Праги Русови жили в Чернігові. Олександер Русов працював тоді статистом на Чер нігівщині. їх помешкання стало культурним центром. Тут з ін іц іа ти в и статистів поставали різні пляни культурницького напрямку. Так було вирішено зор ганізувати громадську книгозбірню. Було скликано на Збори всю інтелігенцію, вибрано Президію: П. Червінський — голова, Софія Русова — секретарка, Тищинський — скарбник. Книгозбірня почала успішно свою корисну працю. Крім того Русова і тут, на прохання батьків, зорганізувала і провадила дитячий садок поки поліція з дурнуватих політичних підозрінь (’’переляканий вовк і куща боїться!”) закрила його. Рік 1876-77 відзначився особливим зацікавленням політикою. В Чернигові на той час було кілька течій, очо люваних видатними представниками інтелігенції — головним чином земцями з Повітової Земської Упра ви. їх не лякали переслідування царської адмініс трації, ніякі злидні не могли їх примусити іти на компроміси. В той час Русов закінчив статистичну працю на Чернігівщині, треба було шукати нової. Скористав шись з такого переходового моменту, С. Ф. Русова постановила перейти від слів і промов в дусі — ’’іти в народ” — до діла і нав’язати живий контакт з народом. І ось Русови купили шматок землі (12 десятин) в Борзенському повіті. Купили корову і почали ’’господарити”. Якось воно йшло шкутиль гаючи. Дуже було незвично і незручно доїти і до глядати корову та провадити всю селянську роботу на свойому хуторі. Навколішні селяни, само собою, дивились на це все з недовір’ям і з іронією. Жіноцтво приходячи погуторити з дивними господарями, часто, бачачи, як невміло міситься хліб або переться білиз на, засучували рукави і бралися самі довести працю до кінця. Поступово селяни полюбили цю дивну пару, радо приходили гуртом по вечерах і з цікавістю слухали читання книжок, гуторили. Коли на хутір до малої хатини привезли ще й фортепіяно — здиву ванню не було границь. Але з часом, чуючи гру Софії на фортепіяні і спів О. Русова, навіть молодь зацікавилась тим, почала ходити до хати слухати, так що згодом постав хор з хлопців та дівчат. В той час політична атмосфера густішала. По чалися студентські страйки, в наслідок чого поза кривали Університети: Київський, Московський, Пе тербурзький. Завели жорстоку цензуру на все писане, адміністративні заслання. 1878 р. в Києві С. Русова поринула в політичні справи. На помешканні у Русових перебувало чимало осіб з різними конспіративними рекомендаціями, переховувалась заборонена література. Почались арешти і під час однієї з поліційних облав була заарештована і Софія Русова. І хоч незабаром її випустили на поруки брата, але з того часу арешти повторювались. Під час нового перебування в Алешні біля хво рого брата не могла Софія Федорівна задовольни тись звичайним життям хуторянки — вона організовує і провадить вечірні курси для хлопців і дівчат, на яких проходить з ними географію, математику, читає твори української літератури. В 90-тих роках, в Харківський період, Харківським Товариством було видано книги Русової ’’Жанна Д’Арк”, ’’Сковорода”. Знов і тут зорганізувала для 16-17 річних дівчат літературні читання. Роки 1895-99 провела Русова знов в Чернігові. Після сильної реакції на утиски царського режиму, громадянство завзято взялось до боротьби з режи мом на культурному полі, в що активно включилась і Русова, повністю віддавшись справі народньої освіти і лекціям літератури для дівчат, які закінчили Гімна зію. 1899 р. Русова виїздить до Франції в Монтпеліє з дочкою, яка їхала в університет студіювати медицину (в той час ні в Києві, ні в Петербурзі на курс медицини не приймали дівчат у віці нище 20 p.). Там, в Монт пеліє, на святі в честь Містраля, Софія Русова перший раз в Европі мала блискучий доклад про Україну — він був видрукуваний у французькій пресі. З Монт пеліє, вернувшись в Україну і оселившись на цей раз в Полтаві, де О. Русов працював статистом, на прохання батьків організовує дитячий садок, керує ним і вчить дітей. В лютому 1901 р. в Харкові в
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
