Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
О.Г-ка МАКІВКА — Дідусю Богдане, дідусю Богдане, я маю тобі щось дуже важного сказати! — врадуваний Славко прибіг до свого улюбленого дідуся. — Ходи сюди, Славку, сідай коло мене і говори. Славко примостився на канапі біля дідуся і почав оповідати: — Чи ти пригадуєш, дідусю, як колись розказував мені про Січових Стрільців та їх героїчну боротьбу з ворогами України? Я дуже добре пригадую собі, як розповідав мені про завзяті бої на горі Маківці, Лисоні, Ключі та в інших місцях у горах Карпатах. Тобі, дідусю, було дуже важко згадувати про те, що твої друзі, а серед них був і ти, які боролися з ворогами, — спочивають у поруйнованих гробах з поломаними хрестами. Часто і не видно вже тих запущених гробів. Багато років ніхто не відважився туди ходити, бо було заборонено, але вже завтра група хлопців і дівчат з нашого міста Львова, а з ними наш Олесь, їдуть на Маківку. Подумай лише дідусю: вони беруть мене з собою! Вони везуть нові хрести з берези, що недавно зробили, а дівчата — квіти й вінки. Вони будуть там працювати, щоб гроби наших Січових Стрільців були впорядковані. Ми зна ємо, дідусю, яка велика шана їм належиться від нас і ми це розуміємо. Славко перший раз у житті відчув, що він вже не мала дитина, що він їде зі старшими хлопцями на прогульку на гору Маківку і має там сповнити свій патріотичний обов’язок. Він щасливий, що з ними живе дідусь Богдан і від нього він довідується про правдиву історію нашого народу. Славко знає, що його тато був старшиною 1-ої української дивізії УНА, а стрий- ко — вояком Української Повстанської Армії. Дідусь сказав йому, що всіх українських воїнів єднала одна ідея і одна мета: велика любов до України і самовіддана, героїчна боротьба за неї. Зелені Свята — це час, коли ми віддаємо честь українським воякам — героям, що полягли на рідній і чужій землі. В очах старенького дідуся Богдана затрем тіла непрошена сльоза, а Славко з гордістю глянув на фотографію, що стояла на столику в малому помешканні у Львові: мов з бронзи викуте обличчя прекрасного молодого пору чника з огнем завзяття у темних очах. Це його дідусь — Український Січовий Стрілець. Е. Козак Е. Kozak СТРІЛЕЦЬКА ПІСНЯ Йде Січове військо Та співає стиха, Як поборем вороженьків — Не буде в нас лиха. Йде Січове військо В боротьбу криваву, Як поборем вороженьків — Здобудемо славу. Йде Січове військо, Пісня степом лине, Як поборем вороженьків — Слава не загине. Е. Козак Е. Kozak
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
