Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
том. І це не миналося дурно, це тисло і душа краяла ся на шматки і на заспокоєння її приходили штучні замінники. А душа все носилася Львовом, степами, Карпатами... Пригадую першу зустріч — це було у Львові, ку ди нас запросили до себе приятелі, і коли ми до цьо го славного міста вперше приїхали, то роззявили ро та від захоплення, де окрім прекрасного міста — му зею під небом, найбільше зачарувало, то рідна мова вулицями міста, а не села, куди її затисли, у нас, на сході. Це було кілька днів, що голова ходила обер том. Так от, 23 лютого 1973 року, вулицями Львова гуркочуть танки, що нас з Людмилою здивувало і приголомшило, ми сиділи з реставраторами, серед дорогоцінних кавалків старої культури, за кавою, і де нас познайомлено з дуже симпатичним молодим, струнким чоловіком, золотого кольору стиглого сте пу перед жнивами, така була його розкішна борода і волосся, і до того ж блакитними очима, які випро мінювали своє захоплення рідною культурою. Була досить тривала розмова, а після чарівна екскурсія Львовом і показ ікон на реставрації, і все це було на сичене духом любячої і відданої мистецтву людини. Побачення було коротким, бо всього кілька днів ми були у Львові, і були інші зустрічі і багато, багато, розмов... Відстань давалася взнаки і відвідини Льво ва були дуже поодинокими, всього кілька разів, то і зустрічі з Валерієм були випадкові; але від зустрічі до зустрічі бачився душевний стан Валерія, бачи лося, яка боротьба відбувалася всередині цієї, зав жди худорлявої і з виду гордої людини. Скільки болю треба було пережити, скільки вже згасло надій, і боротися далі в байдужому і витоло ченому середовищі, і вірити у своє покликання, у свою зорю. Снаги, від року до року, лишалося все менш, а боротьба ставала все запеклішою і ніяких порятунків і схованок. А часи натхнення приходили все рідше, часи душевних злетів з’їдала мара відчаю, коли твоє життя безперспективне, коли воно не має відлуння, коли ти непотрібний байдужому суспіль ству. І тобі треба і далі чіплятися за живе. Коли я випадково здибався з ним вулицями Львова, то завжди була на обличчі Валерія привітна посмішка, але і видно було гіркоту у кутиках. Тяжко давалася та посмішка йому, безпритульна душа мало мала втіхи і ласки у своєму житті. Рани все більше пекли серце. Час байдуже і навіть жорстоко ставився до нього, оточення не давало душевної підтримки, та і яке це оточення, коли забуто ім’я своє, а усі турботи на рівні не вартому зватися реме слом художника, а тільки знущання над людською гідністю. Що може дати оточення оформительсько- го комбінату, окрім мізерій моралі, лайки і пияцтва; скільки загублено молодечої здібної порості, скіль ки надій потонуло у цьому болоті, де знищено стільки душ з хистом. Комбінати, спілки не давали чесній людині, ху дожнику з вірою у своє покликання, краплини під тримки, так необхідної мистцеві, а зустрічі з ними тільки ще більше додавали болю і розчарувань за людей, які приймали активну участь у знищенні своїх власних здібностей, витравлювали з себе будь-яке натхнення, та вони навіть і забули, що це таке, бо були членами стада, і дотримувались зако нів череди, а це значило, що талант, який боровся за себе і свою індивідуальність, повинен бути знище ний, або змушений розчинитися в стаді. Ось і лишився Валерій ”за бортом” , але залишив саме головне, не зрадив собі, своєму покликанню, тому і бідкалась його страждуща душа, як птаха в клітці і все рідше приходило натхнення, і все більше хвороба робила свою руйнівну справу. Але коли приходив настрій, коли в душі, як не сумно було, а часом співало, то з’являлися чисті образи любих йому краєвидів, квітів, і портрети лю дей, яких він любив і шанував. Вкриті туманом Карпати, осяяні променями сон ця і завжди милі оселі горців; чи то була вмита до щами Галичина, або дуже сумний її образ з пото ками низьких хмар; або пам’ятка за рідний степ. Усе це час від часу з’являлося на стінах його дуже скромного помешкання і мені вдавалося бачити в хвилини дуже рідкісних відвідин. Як хотілося цих образів бачити більше і більше, але хвороба не давала віддихнути зболілій душі, яка боролася до кінця. До кінця освячувала ясним по глядом своїх образів і благословляла життя, яке лю бив немилосердно. Зболіла душа співала гімн блакиті, доки билося серце, доки тліла іскра життя. 28-29 листопада 1987 року Дніпро Управа і членки 89-го Відділу ім. Лесі Українки в Кергонксо- ні, Н.Й., поздоровляють Головну і Окружну Управи і всіхсоюзя- нок із святами РІЗДВА ХРИСТОВОГО і НОВОГО 1990 РОКУ та бажають всього доброго, кріпкого здоров’я і витривалості в праці для загального добра. З цієї нагоди жертвуємо 100 дол. на Пресовий Фонд ’’Нашого Життя”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
