Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
попестили та погладили Андрійка по головці й побігли далі. Андрійкові снився чудовий сон. На срібнім повозі, запряженім у білі коні зі срібними гривами, їхав місяць. Він спинився на сріблистій хмаринці та тихо з кимось розмов ляв. Крізь маленьку щілинку у хмарці Андрійко побачив великі ясні очі — це було сонце. Андрійко слухав, що розказував місяць сонцю: ”Ще час Тобі виходити з-поза хмар, мій дорогий приятелю, — довкруги темрява ночі, така спокійна й тиха. Мої промінчики ще відві дують дітей на землі та розказують мені, що ді ти були добрі та слухняні цього вечора; пома гали батькам, писали задачі, складали забавки й одяг, вмивалися й відмовляли молитву. Перед тим, коли лягали спати, сказали всім добраніч”. — ’’О, як це гарно, — відповіло сонце. — Я вірю, що ці добрі діти будуть так само поводи тися вдень. Я теж пішлю свої золотисті промін чики, що ніжно й тихо розбудять дітей, допо можуть їм одягнутися, відмовити молитву, з’їсти сніданок та проведуть до школи, чи світ лички”. Заскрипіли срібні колеса, заіржали срібні коні й місяць з промінчиками від’їжджав сріб ним повозом. Тоді сонечко поволі висунуло свою голівку з-поза хмарки та збиралося в до рогу: ’’Прощай, місяченьку, обіцяю Тобі, що буду опікуватися дітьми цілий день та огрівати їх своїм теплом.”
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
