Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
попестили та погладили Андрійка по головці й побігли далі. Андрійкові снився чудовий сон. На срібнім повозі, запряженім у білі коні зі срібними гривами, їхав місяць. Він спинився на сріблистій хмаринці та тихо з кимось розмов ляв. Крізь маленьку щілинку у хмарці Андрійко побачив великі ясні очі — це було сонце. Андрійко слухав, що розказував місяць сонцю: ”Ще час Тобі виходити з-поза хмар, мій дорогий приятелю, — довкруги темрява ночі, така спокійна й тиха. Мої промінчики ще відві дують дітей на землі та розказують мені, що ді ти були добрі та слухняні цього вечора; пома гали батькам, писали задачі, складали забавки й одяг, вмивалися й відмовляли молитву. Перед тим, коли лягали спати, сказали всім добраніч”. — ’’О, як це гарно, — відповіло сонце. — Я вірю, що ці добрі діти будуть так само поводи тися вдень. Я теж пішлю свої золотисті промін чики, що ніжно й тихо розбудять дітей, допо можуть їм одягнутися, відмовити молитву, з’їсти сніданок та проведуть до школи, чи світ лички”. Заскрипіли срібні колеса, заіржали срібні коні й місяць з промінчиками від’їжджав сріб ним повозом. Тоді сонечко поволі висунуло свою голівку з-поза хмарки та збиралося в до рогу: ’’Прощай, місяченьку, обіцяю Тобі, що буду опікуватися дітьми цілий день та огрівати їх своїм теплом.”
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
