Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Аврам і Упяна Гончаренки. Мюнхен, 1955. Фото А. Гон- чаренко. на в той час їла. Хотіли всіх заморити голодом. Аж через півтора року мені вдалося перевезти дружину, дітей та батька до себе, а мати загинула на вулиці під тином” . У 1935 році Гончаренка звільнили з праці на Дні- прельстані як ’’соціально-ворожий елемент”. Пере їхали до Никополя, знову все спочатку. Напередодні вибуху війни, 20 червня 1941 року народився Ана толь. Хто міг подумати — що буде американським художником! Прийшли німці. Згадує Гончаренко: "Нарешті позбулися постійного страху, що більшовики ви везуть” . Але в 1943 році довелося Никопіль залиши ти, бо не хотіли Гончаренки знову в "червоний рай” попасти. Війна розлучила із старшими синами, бать ки вирушили підводою на Захід з дочкою-підлітком і дворічним Анатолем. Лишилися у нього в пам’яті українські хати в Карпатах і спів колядок, страшні постріли близької зенітки, від яких від оглух. У шкільні роки недочував, довго лікувався, мав опера цію вуха. Кінчилася війна. Гончаренки жили в Західній Ні меччині, в таборах переміщених осіб. Релігійна і ро ботяща Уляна Гончаренко допомагала при влашту ванні у таборах церков, варила для духівництва. 1947 року Аврам Гончаренко захворів на туберку льоз, шість років перебував у санаторіях. Мати з дітьми кочувала з табора в табір, врешті осіли в Людвінґсфельді на околиці Мюнхену. Хоч хворий, "культурний мужик” Аврам Гонча ренко приділяв синові чимало уваги: розповідав про Україну, робив йому маленькі моделі українських хат, а у вітряка крила на вітру крутилися. Він вірив, що родина повернеться на Україну і влаштував 14- літнього Анатоля на рік до фармера в Бельгії, щоб той підучився культурному хліборобству. Побачив- Анатопій Гончаренко. Бруклінський міст. Перо, туш. Anatolij Honcharenko. Brooklyn Bridge. Pen & ink. ши здібності Анатоля до малювання, батько спряму вав його на здобування мистецької освіти. Анатоль закінчив у Мюнхені школу прикладного мистецтва, спеціялізувався в графіці, дезайні книжок. У другій школі вчився фотографії і хемії фарб. 1957 року Аврам Гончаренко помер. 1961 року Анатоль з матір’ю рушили до Америки, оселилися в Йонкерсі. 20-тилітній Анатоль зразу знайшов працю за фахом. Страшним ударом була смерть у 1962 році матери. Анатоль зробив кар’єру як графік-дезайнер, та кож робив проекти медалів. Каже: "Мені платять за те, що я видумую”. Любить рисувати пером ’’для се бе”. Належить до Об’єднання Українців-мистців Аме рики”, любить Михайла Черешньовського, який ба гато допоміг йому порадами. Також належить до двох об’єднань американських мистців. Мав кілька виставок своїх творів. Анатоль каже, що він щасливий, що близько знав Петра Холодного. Звав його "професором”, а був він йому ”як рідний батько” , учив жити: ”Я бачив як про фесор над своїми картинами працював, скільки пе реробляв, хотів якнайкраще зробити, щоб йому са мому подобалося. Професор навчив мене красу природи бачити в кожній квітці та в дереві, в небі, в дощі. Одкрив мені очі на те, чого я раніше не помі чав, особливо на жуків. За ним повторю: ’’Чудні діла Твої, Господи, що Ти так прекрасно все створив”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
