Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ренція між українською і американською культурою дуже нерівна. В Україні це конкуренція між україн ською і російською культурою — також нерівні. Треба шукати шляхів, як вирівняти цю диспропор цію. Перед нашими очима страшний занепад України — бачимо величезну потребу реальної допомоги, а передусім моральної. Чи не нам, Союзові Українок Америки, треба б запропонувати створення свого роду українського корпусу миру (Піс Кор), щоб наші діти після закінчення студій могли хоч на рік поїхати в Україну і там допомогли вчити учителів — англій ську мову, керівництво (т.зв. менаджмент), зв'язки і все що завгодно. Для цього покоління така практика може відродити прекрасний людський зв’язок — по чуття сплачення певного боргу перед своїм наро дом. Подивімся хоч хвилину на себе — яка динамічна сила, який потенціял знаходиться тут на залі сьогод ні. Тут жінки з досвідом — багаторічним досвідом діяльности в демократичному суспільстві. Який мо гутній організаційний досвід у нас існує. Саме цей досвід треба нам передати в Україну будь-яким шля хом. Рівночасно гляньмо на потреби України і заста- новімся, що ми можемо зробити, в чому ми можемо найбільш ефективно допомогти. При всьому вищесказаному хочу ще додати де кілька слів тверезого попередження. Правда, вони можуть декому неподобатися, але вони потрібні. Ми, велика частина громади, мабуть, переживаємо період певної евфорії, піднесення подіями на Украї ні. Але це не значить, що війна виграна. Далеко не всі в Україні хочуть, щоб ці зміни стали нормою жит тя. Багато ще таких, що мріють про повернення до сталінізму, до шабльонного недемократичного т.зв. ’’соціялізму”. Будьмо уважні, будьмо готові борони ти наші здобутки і не даймо опонентам нагоди за гарбати їх нам наново. А коли йдеться про наших сестер в Україні, то не забуваймо, що ми є свідками початку великого про цесу — відродження української жінки, відродження українського жіночого руху. Після довгих років гноблення ця жінка робить спробу вирватися з клі щів не тільки влади, але зі суспільних обмежень, з тієї ролі, яку їй надала система. Візьмім, наприклад, такий факт: нині навіть у демократичних установах в Україні ледве знайдете жінок. Роки т.зв. офор млення ’’Ролі жінки” в суспільстві дали свої наслідки навіть сьогодні, в добу великих змін. З тим треба нам боротися, треба давати приклади, як демократичне суспільство розв’язує такі питання. На закінчення дозвольте мені зробити свого роду підсумки наших завдань на найближчий етап. Союз Українок Америки міняє свій профіль, мі няє його з дня на день. Ріст жіночого руху в Україні, як складова частина українського відродження, бу де драстично впливати на нашу організацію, на на шу діяльність. Минули ті часи, коли нас задовільня- ла пасивність, і еміграційна діяльність. Ми стаємо не відривною частиною жіночого руху українок тут і там. Спільно з жіночими організаціями України, ми, Союз Українок Америки, зможемо поширити наш вплив на наші місцеві завдання, на харитативну, освітню, виховну діяльність. Діти Дітройту — учасникам Конвенції. Фото І. Чабан. Children of the Ukrainian Community in Detroit perform at the Convention Luncheon. Повторюю, що пора зрозуміти одну істину — ізоляція породжує шабльонність і пасивність. Пова лення цих штучних бар’єрів з Україною вириває і їх, і нас з ізоляції. Пророцтво Тараса Шевченка в його ві домій поемі "Суботів”, яке ми вибрали моттом нашої конвенції: Встане Україна І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти! повинно просвічувати у нашій праці. Україна встане, а тоді всі наші страшні пережиття минуть і своєрід ний історичний цикл життя нарешті повернеться до свого логічного початку, а ми зможемо вірно стати перед відродженою Батьківщиною і сказати, що ми перед нею ніколи не лукавили. Дякую!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
