Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПРИВІТАННЯ XXII КОНВЕНЦІЇ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ Жіночий рух у всьому світі прагне, щоб спра ведливішим, гуманнішим було життя на землі, щоб жінка зайняла достойне місце у суспільстві. Але, напевне, трудно знайти інший такий народ, де б жіноцтво відіграло таку велику ролю, як у нас, у формуванні культури, у зародженні і зміцненні на ціональної свідомости, у боротьбі за саме існування українського народу. Згадаймо, що основи поширення християнства у нас заклала свята рівноапостольна княгиня Ольга. А першою відомою у нас науковою книжкою була праця князівни Зої-Доброніги ще з кінця XII ст. Деякі її медичні поради приймає навіть сучасна медицина. Засновницею Київського братства була також жінка — Гальшка Гулевичівна. Вона пожертвувала великий маєток для фундації братської школи, яка переросла пізніше в знамениту Києво-Могилянську академію. За новими даними, вона ж була засно вницею Острозької академії. А згадаймо козацькі часи: чи багато і серед чоловіків було таких героїв, як провідничка оборони Буші в 1654 р. Олена Завісна, яка до останньої хвилини керувала обороною, а потім наказала виса дити місто, щоб тільки не дістатися живими в руки ворога. Вірними помічницями своїх чоловіків були жінка Богдана Хмельницького Ганна і Ганна Орлик — дружина гетьмана Орлика. А про Настю — жінку гетьмана Івана Скоропадського навіть казали, що він носить плахту, а вона булаву. Але головна заслуга в історії нашого народу належить безіменним жінкам — матерям, що тяжко працювали, мучились, страждали, але забезпечили виховання молодого покоління українців, передавали естафету від роду до роду. Незважаючи на тяжкі часи, заборону, вони зберігали і передавали дітям мову, пісні, звичаї, обряди — споконвічний скарб нашої нації. Все життя Тарас Шевченко згадував про матір, як вона ’’Співала, свою тугу переливала в свою дитину”. Колись Іван Франко сказав, що Леся Укра їнка була єдиним мужчиною в нашій літературі. Може воно трохи і несправедливо сказано: чому, щоб похвалити, треба було назвати її мужчиною? Але правдою є те, що ніхто з тогочасних мужчин не був таким мудрим політиком, знавцем світової історії і культури, як наша Леся, а поряд з нею йшла Ольга Кобилянська, Наталя Кобринська та багато інших видатних жінок того часу. Ці жінки дуже багато зробили для організованого жіночого руху, який виник в Галичині майже сто років тому. Ми знаємо, як багато зробили для усвідомлення народу дружини священиків, сільські вчительки і прості селянки-активістки. Це вони змінили наше село, вивели українців в коло цивілізованих націй. Але ні з чим не зрівняти страждань, які випали на долю наших жінок-патріоток в роки війни, у тяжкі післявоєнні десятиріччя. Заслання, тюрми, каторжна праця і вічний страх за своїх дітей. Тяжко вам уявити і долю тої жінки-колгоспниці, яка з ранку до вечора працює на колгоспному полі, щоб лише вижити, щоб прогодувати родину, щоб дати освіту дітям. А жінка в місті, яка працює за трьох, щоб здобути найнеоб- хідніше і при цьому з розпачем дивиться, як хворіють її діти від забрудненої води, повітря, від радіяції, від браку необхідних ліків. Так звана рівноправність чоловіків і жінок, про голошена в 1917 році, перетворилася в справжній визиск жінок, в їх експлуатацію. Колись казали, що жінка тримає три кути хати, а відтоді вона тримає і четвертий, від чого та хата не стоїть міцніше. Жінка відірвана від дому, не має можливости виховувати своїх дітей. Ця функція передана зформалізованим садкам і школам, які спустошують душі наших дітей, роблять їх байдужими до всього, а найбільше до національної справи. Система функціонує так, що не тільки держава пригнічує жінок, але й самі чоловіки. Часто можна побачити, як наші жінки працюють на тяжких буді вельних роботах, на прокладанні шляхів, на польових роботах, а чоловіки в той час займаються адміністра тивною роботою, керують, так би мовити. Ольга Ісаєвич. Olha Isaievych. Фото М. Стефанюк. Photo by М. Stefaniuk. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
