Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
”1 СЕРЦЕ БОЛИТЬ, І РОЗКАЗУВАТЬ ТРЕБА” Пропонуємо вашій увазі статтю Данила Кулиняка, відомого на Україні журналіста і поета. Дописує до газет і журналів ’’Літературна Ук раїна", "Людина і світ", "Молодь України", "Радян ська освіта". "Соціялістична культура", ’’Україна" та інших. Темами його статтей є збереження ар хітектурних та історичних пам’яток, екологія, су часні суспільні проблеми. Його статті вказують на широкий діяпазон зацікавлень, приміром, у газе ті "Молодь України" (листопад 1989) появилася розвідка про останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського ( 1690—1803) п.н. "Соло- вецький в’язень", 31 січня 1990 р. довша стаття ’’Наш музей в Нью-Йорку". Журнал ’’Сучасність" у ч. 10, жовтень 1989 p., помістив статтю "Дзвонкова вода пам’яті" про Межигірський Спасо-Преобра- женський монастир, заснований 988 р. Д. Кулиняк — автор трьох поетичних збірок. Читачі ’’Нашого Життя” пам’ятають публікації в ч. 7 часопису за минулий рік під назвою ’’Життєвий шлях Івана Гончара” і ’’Чарівна душа народу”, щедро ілюстровані світлинами. На одній з них — ’’Скуль птури перед входом до музею І. Гончара. Справа Б. Хмельницький, на другому пляні І. Гонта”. Так от: їх більше не існує. їх, як і погруддя Олекси Довбуша та Максима Залізняка, в ніч на 19 січня ц.р. знищили невідомі злочинці. Вчинено акт вандалізму, і слова тут безсилі. ’’Вийшов я вранці у двір з хати — і очам своїм не повірив. Зникли Богдан Хмельницький, Іван Гонта, Олекса Довбуш, Максим Залізняк, — розпо відав мені Іван Гончар. — Не знав, що й думати, аж поки сусідка сказала, що на схилах якісь уламки лежать — чи не з моїх скульптур? Подивився — вони. І серце зайшлося, кров’ю облилося. Як той день пережив, сам не відаю...” Я пам’ятаю той січневий день, коли Києвом прокотилися чутки про сплюндрований музей Івана Гончара (на щастя, музей, де зібрано 70 тисяч експо натів, уцілів, знищено чотири скульптури). Людно було тоді в садибі, відомій цілому світові. Висловити співчуття митцеві прийшли не лише його друзі, а й особи офіційні. Те, що сталося, ще раз підтвердило загальну думку: треба негайно будувати музей Івана Гончара, доки злочинці взагалі не спалили цей скарб українського народу — адже ж держава не здатна забезпечити охорону приватної садиби. Тим більше — необхідні кошти зібрані. Начальник Печерського районного відділу вну трішніх справ м. Києва Б. Школьний заявив: ”3а фактом скоєного злочину проводимо розслідування. Покищо, на жаль, встановити особи зловмисників не вдалося. Безумовно, це зробили якісь люди без совісти й моралі...”. І запевнив, що міліція зробить усе можливе, аби виявити злочинців. Відтоді минуло півроку, а зрушень у цій справі ніяких — імена злочинців не можуть назвати ні начальник міліції, ні начальник слідчого відділення Печерського РВВС О. Бойко. А на розслідування подібних справ законом передбачено термін у два місяці. Розмову на цю тему ми продовжили вже у травні. І хоч минуло чимало часу після того погрому, в Івана Гончара й досі при згадці тремтить голос та на очі навертаються сльози: ’’Днями був у мене слідчий з міліції, каже, що скульптури мої знищені оцінили в чотири тисячі карбованців, а злочинців тих досі не знайшли. Каже, мабуть, це просто хулігани якісь, п’яниці. Але ж інші скульптури доступніші для них, бо ближче до хвіртки стоять і легші, уціліли, вони бандитів не зацікавили, а саме національні герої України викликали і шал, і лють”. Роззираюся довкіл — осиротів двір без цих погрудь. Скільки років зустрічав їх очима, приходячи в цю близьку мені садибу на вулиці Січневого пов стання біля Лаври... А знайомі ми з Іваном Гончаром та його вірною подругою Аделею вже чверть віку, бувало, й жив тут по кілька днів, а І. Гончар у нас на Данило Кулиняк. Danyio Kulyniak. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
