Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ ЗА ПЕРЕБУДОВУ 26 КВІТНЯ 1990 Р. ВИСОКОПОВАЖАНА ПАНІ МАРІЄ! ДОРОГІ НАШІ СЕСТРИ ЗІ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ! Українська жіноча громада Руху дякує Вам за теплі слова, які передала нам пані Надія Матків- ська. Ми будемо раді співпрацювати з Вами для до брої справи відродження нашої неньки-України, яку спіткало велике чорнобильське горе. Боже, врятуй Україну! Слава Україні! Все в житті починається з рідної хати, Як вода в джерелі. як зерно в борозні. І лиш той вийде з неї душею багатий, Хто у серце поклав материні пісні. Той, хто хліб не топтав із батьківського столу, Хто біді не корився в печальні часи. Той, хто руку давав запізнілому, кволому І його нахиляв до струмочка краси, Хто ділив із товаришем крихту останню, Хто був кріпок у горі і в щасті не горд. Хто в людину повірив, у землю й кохання І в безсмертного лицаря з казки — в Народ. Львова на роботу. Встигнувши або й не встигнувши поснідати, вхопивши течку, мчить наша вчителька на роботу. На одному диханні вона проводить лекції, а після обіду знову біжить додому, щоб обійти госпо дарство. По дорозі — крамниця, треба купити не обхідні продукти, якщо вони взагалі є. У місті легше, там хоч щось можна купити з’їсти, вистоявши у дов гих чергах. А на селі продукти привозять рідко, Богу дякувати, що хоч хліб є. Нашвидку пообідавши, на ша жінка-вчителька працює на власному полі доти, поки не почне вечоріти. Поле велике, бо треба якось прожити, зробити запаси на рік для себе і для ху доби. Відносно цього голод селу покищо не загро жує. Коли починає за обрієм сходити місяць, вчи телька пере білизну, варить вечерю, бо чоловік при їхав з праці, миє начиння, робить порядок. Якщо до брий чоловік — хоч у цьому допоможе. Відтак треба ще перевірити, як діти виконали домашнє зав дання. Падаючи з ніг, трудівниця згадує, що завтра в неї лекції і до них слід підготуватися. Добре, якщо встигне це зробити, а частіше вона засипляє над конспектом лекцій. Отакі то будні нашої сільської вчительки! Нема часу прочитати книжку, газету, щоб бути в курсі по дій, послухати музику. У неділю треба бути вдома, бо є господарство. Про те, щоб поїхати до міста до театру, цирку, картинної ґалерії і думати не дово диться. Не важко уявити, як деґрадує молода випускниця університету чи педагогічного інституту, яка після закінчення навчального закладу їде пра цювати на село. А заробляє вона 130 карбованців на місяць. Про модний одяг, який можна купити тільки на ’’чорному” ринку, вона й не мріє, якщо батьки не в змозі допомогти матеріяльно. За два— три роки ви ходить заміж за трудівника сільського господар ства, бо вибір невеликий. Народжуються діти, заво диться господарство, і прощай, мріє, про величну професію, духовний і культурний розвиток! ’’Все — на благо людини!” — один з льозунґів, що його проголосила Комуністична партія. Але він залишається льозунґом лише на словах. Реальне життя цілком інше. Ось чому наш народ піднявся на боротьбу за свої права. Ми хочемо жити так, як жи вуть народи світу, хочемо, врешті, бути вільними на своїй рідній землі!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
