Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Діти школи с. Дуліби на посвяченні могили січових стрільців. В центрі о. Я. Лесів. The blessing of the grave of Sitchovi Striltsi. Father Lesiv with students from the village of Duliby. Фото M. Лесів Photo: M. Lesiw на те, щоб виховати послушних, німих, безликих ра бів, сіру масу, завдання якої — не суперечити імпер ській політиці могутнього монстра, яким є КПРС, а бездоганно виконувати її "завжди мудрі” вказівки- накази. Хаос охопив усі сфери діяльности суспільства, в тому числі і школу. Безглузді постанови та інструкції сотнями присилали з роздутих міністерств Москви і Києва. А простий вчитель-трудівник, щоб не позбу тися праці, повинен був їх беззастережно викону вати, хоч і розумів, що все це безглуздя. В результаті вчитель втрачав зацікавлення до праці, а учні — до навчання. Взяти хоча б один лише приклад: учням, які погано вчилися, не можна було виставляти за рік "двійки” і залишати повторно в тій же клясі. Внаслі док цього велика кількість дітей приходила до школи не вчитися, а просто відбути повинність. А якщо ж якийсь сміливий педагог не виконував цьо го наказу, до школи приїжджали високопоставлені комісії, завданням яких було поставити цього вчи теля на своє місце. Шкільні програми переобтяжені настільки, що батьки з вищою гуманітарною освітою не здатні ви рішити завдання з математики дитині, яка вчиться у молодших клясах. Не зрозумівши матеріялу два — три рази, маленький школяр тут же втрачає інтерес до навчання. Це і є головна біда нашої освіти. До минулого року наша молодь була позбавлена права вивчати нашу власну історію. Тільки сьогодні вона дізнається правду про Сагайдачного, Мазепу, Богдана Хмельницького, Грушевського, Винниченка та багатьох інших славних синів і дочок україн ського народу. Тільки сьогодні ми читаємо невмиру щі твори Миколи Хвильового, Пантелеймона Куліша, Валеріяна Підмогильного, Михайла Драй-Хмари та багатьох інших. Ще й досі під час лекцій з російської мови й лі тератури кляса ділиться на підгрупи. Це є прямим результатом постанови про визнання російської мови офіційною в СРСР. Ніби молодь свою рідну мову може не знати, а мовою "старшого” брата по винна володіти добре. А хіба 15 відсотків додаткової оплати вчителям, які викладають російську мову і літературу, не є платою за русифікацію?! Як по-су часному звучать нині слова Великого Кобзаря "і чу жому научайтесь й свого не цурайтесь” . Невже їх за були українці, які живуть на сході республіки, коли віддають своїх дітей в російськомовні дитячі садки і школи?! Невже "малорусское наречие” стало для них чужим? Особливо гостро звучить справа виховання в українських школах. Партійні і державні органи сві домо прагнули зробити всю систему єдиною, уні версальною, не враховуючи особливостей кожного народу, нації, етнічної групи. В результаті нівелюва лося все, що характеризувало ті чи інші групи лю дей. Мета цього — так зване народження нової спільности людей — радянського народу. Значить,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
