Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
освіченої інтелігентної родини. Говорить впевнено, швидко, з доброю інтонацією й вимовою. Він наперед знає, що одержить похвалу вчителя й добру оцінку. Картина знайома? Напевно не один читач пізнає себе в першому або в другому учневі. А які висліди такого методу навчання? Діти з с о ц іа л ь н о "н и ж ч и х ” верств починають заздрити дітям з інтелігентних родин і водночас соромитися своїх батьків, що навчили їх розмовляти "не так, як треба”. Ці діти дістають нехіть до вивчення рідної мови, перестають робити зусилля, щоб краще її опанувати і після закінчення школи — якщо взагалі її кінчають — або зовсім забувають рідну мову і не хочуть вживати, або вживають лише вдома, презирливо називаючи цю мову "кухонною” (Kitchen Ukrainian). Зрідка такі діти, підростаючи, по-новому починають дивитися на мову своїх батьків і беруться ретельно її вивчати з власного бажання, а не через вимоги батьків. Проте, перед ними постають ті самі проблеми, яких не змогли усунути шкільні вчителі: нелітературна вимова й наголоси, діялектна лексика та слововжиток. Тепер завдання ’’перевчити” студента лягає на плечі університетського викладача, і спільними зусиллями їм часом вдається подолати бодай частину цих труднощів. З другого боку, учень з інтелігентної родини часто одержує помилкове враження, що він доско нало володіє рідною мовою і що йому не треба вчитися. Він лише й розмовляє плинно, не помічаючи помилок. Якщо його поправити, це не заторкує його уваги — мовляв, це випадкова помилка, нетипова дурничка. Поступаючи до університету, такі учні самовпевнено записуються на курси української лі тератури, читають досить швидко, аналізують про читане, але таким стилем, що його доводиться по правляти на кожному кроці. Переконати таких ’’від мінників” в необхідності досконалити своє знання мови — даремне зусилля. Згодом деякі пробують поступити на державну працю, наприклад, до ’’Го лосу Америки”, але не можуть задовільно скласти іспиту — перекласти з англійської мови на українську. Отже, цим учням учителі зробили ведмежу прислугу. Серед учителів здибуємо два крайні типи: одні орієнтуються на кращих учнів і подають матеріял так, що учні, які гірше володіють мовою, лишаються позаду, не розуміючи пояснень. Другі роблять про тилежне: намагаючись зробити свій виклад доступ ним найменш підготованим учням, вони гублять за цікавлення решти учнів, для яких елементарні пра вила сто раз повторювані вчителем не потрібні. У висліді проґрес мінімальний, і багато учнів просто кидає школу (за приблизним підрахунком від 50 до 70 відсотків). Нарешті, треба згадати проблему, загальну для більшости емігрантів та їхніх дітей: вживання вар варизмів типу "у нашій галі” (in our hall), кальок та зворотів, побудованих за англійським зразком, як, наприклад, ”я беру бас” (I am taking a bus). У парі з цим іде вплив англійської вимови. Обидва ці недоліки важко викорінити, зокрема в тих учнів, які постійно чують це вдома. Перелічивши проблеми, спробуймо підказати деякі шляхи до їх розв’язання. Проблема англіцизмів та англійської вимови Деякі вчителі з успіхом застосовують гумор, повертаючи все на жарт: удають, ніби самі так вимовляють або вживають англійських зворотів, але негайно поправляють себе і дають українські пара лелі до англіцизмів. Учні, як правило, свідомі своєї вимови та своїх англіцизмів, отже вони сміються, коли хтось навмисно наслідує неправильну вимову і раді довідатися, що існують українські еквіваленти до англійських зворотів та слів. Серед молоді існує звичка гратися мовою, створювати англо-українські гібриди, "гаф-напів”, проте чистих англіцизмів в їхній мові назагал менше, ніж у їхніх батьків: старше покоління намагається якнайшвидше увійти в англій ське середовище, і вживання англіцизмів часто ви дається їм шляхом до американізації. У дітей такого стимулу немає, бо вони з дитинства починають говорити англійською мовою. Проблема діялектизмів Учитель не повинен в клясі поправляти на кож ному кроці помилки діялектичного характеру. Якщо помилка типова, він може зауважити, що, мовляв, так кажуть у деяких місцевостях, але ми вивчаємо нормативну мову, яку вживають по всій Україні. Це мова, якою пишуть у газетах та журналах, якою користуються по установах тощо. Таке пояснення нікого не ображає, навпаки, звучить зрозуміло й навіть знайомо: те саме учень може почути в ан глійській школі. І це викликає бажання поправитись. Ні в якому разі не можна дозволяти учням глу зувати з тих, хто вживає діялект. Учитель повинен зупиняти кпини, але не криком, а жартами. При цьому вчитель мусить сам перевірити своє ставлення до тих, хто не володіє літературною мовою. Чи нема в нього самого несвідомого чи прихованого презир ства? Чи він ставиться співчутливо, вирозуміло до таких учнів? Бо якщо у вчителя брак вирозуміння, учні відразу це відчують. Варто час від часу влаштовувати показ прозірок чи фотографій регіональних особливостей україн ської культури — народного мистецтва, одягу, архі тектури, танків тощо, а при цьому подати й кілька зразків місцевої говірки. Підвищення престижу української мови в очах учнів Брак пошани до мови стає джерелом нехтування нею, зведення її вжитку до побутового, а також Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
