Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ставка мала назву ’’Радянське мистецтво”, а на ній були виставлені твори виключно українських мист ців. Така ’’універсальна” назва виставки, на якій див но зникло слово "українське” нас сильно вражає. Звертаємо увагу радянських мистецьких кол, аби вони вплинули на малокультурних представників Радянщини в офіціяльних закордонних представ ництвах, посольствах і консулятах, — які, стикаю чись з мистцями може вперше в своїм житті, та не знаючи етики — наносят їм шкоду” (’’Мистецтво”. — 11-111. — Львів, 1932 р. — Ст. 69). (Актуальність цієї думки на сьогоднішній день не зменшилась, а, нав паки, зросла. Слово ’’радянський” — це нівеляція на ціональних особливостей народів, які живуть на те риторії СРСР; слово ’’радянський” — це загроза са мому існуванню національної культури.) Коли в 1939 році Червона Армія увійшла в Гали чину, вона принесла зі собою і ’’нове соціялістичне мистецтво”. Більшість художників прийняли ці зміни без особливого ентузіязму: частина емігрувала, а ті, що залишились, змушені були засвоювати під чуй ним керівництвом кількох радянських емісарів від культури уроки нового "мистецтва”. Почався період занепаду в культурному житті Галичини. Перші па ростки пустив конформізм: художники почали при стосовуватись до вимог нового ’’методу” (щоправда, дехто ухитрився створювати високомистецькі твори і ’’ховати їх у канапу”). На плоди соцреалізму не до велось довго чекати: роботи різних художників важ ко було відрізнити — бо ж і манера, і тематика були єдині — с о ц іа л іс т и ч н і ; процвітала бездарність, отри муючи численні нагороди, в той час, коли кожний прояв самобутности і хисту негайно придушувався. Вже й апарат для проведення в дію політики нищен ня і нівелювання мистецтва з’явився — ним стала утворена в Галичині після 1939 року Спілка худож ників, яка об’єднала художників на засадах отри мання цілої системи пільг: придбання матеріялів, виконання с о ц іа л ь н и х замовлень, участь у вистав ках, отримання майстерень та ін. Надзвичайно важко було залишитись незалежним, таких людей піддавали різного роду утискам, замовчуванню. В час німецької окупації культурне життя не зав мирало. В період 1941-1943 років проводились ви ставки, які організовувала Спілка праці українських образотворчих мистців під керівництвом М. Осінчу- ка, а з 1942 року І. Іванця. Ця Спілка стала продов жувачем діяльності АНУМ. Діяльність Спілки праці українських образотворчих мистців (про яку нема жодних згадок в радянському мистецтвознавстві) — ще одна ’’біла пляма” в нашій історії. Майже 50 років (за вийнятком короткої відлиги і духовного відродження 60-их років) тривала ця про думана до деталей ідеологічна програма, яка мала своїм наслідком цілковиту деградацію культурного середовища в Західній Україні. Право називатися мистцями зберегли за собою одиниці, — лише ті, які зуміли знайти в собі сили залишитись осторонь цієї запрограмованої індустрії антимистецького хламу, ’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1990
Page load link
Go to Top