Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРТА З Є Л И К Від імені американського народу я радий вітати вас на виставці «Дизайн США», де демонструються деякі наші найновіші досягнення в галузі мистецтва та промисловості. Виставка «Дизайн США» відображає свободу творчості, яка так глибоко шанується американцями. Вона демон струє повагу нашого народу до майстерності та винахідливості, а також нашу енергію, динамізм і відданість економічному поступові. Ця виставка концентрує увагу на винахідливості і працьовитості наших дизайнерів, архітекторів, промисловців та звичайних громадян. Це також розповідь про суспільство, яке дбає про своїх громадян. Дизайн є невід’ємною частиною американського життя: інструментів, якими ми щодня користу ємося, будинків, в яких ми живемо, або публікацій, які розважають і інформують нас. Розумно виконаний дизайн поліпшує міське планування, підвищує ефективність машин і дозволяє людям провадити здоровіше и продукт ивніше життя. Я сподіваюся, що вам спадобається ця виставка, що вона прадемонструє важливість дизайну в сучасному житті США і сприятиме дружбі та поро зумінню між нашими народами. Джордж Буш Перша сторінка каталогу "Дизайн США”. Від редакції "Н.Ж.”: Факт, що слово від президента Буша було зачитане українською мовою, викликало най більше здивування серед відвідувачів. ’’Ш У К А Й А З Н А Й Д Е Ш ” "Поклади в свою торбу, — сказав раз південно-амери канський мислитель, — жмут доброї волі і дві жмені життє вого оптимізму, стільки ж дисципліни й два зернятка до брого настрою, дозу власної гідності й вістря легкої іронії”. Я так і зробила, і поїхала на Україну в пошуках ...України. Я її шукала не у Львові, чи Тернополі, чи в Чернівцях, чи, на віть, у Києві. Багато з нас власними очима вже бачили як ці міста струшують із себе пил радянської дійсности. Ні. Я поїхала в Донецьк, де протягом п’яти тижнів працювала як україномовний ґід в рамках урядової американської ви ставки "Дізайн: США". А добра воля, оптимізм, дисципліна, добрий настрій, гідність та іронія, які мислитель радив вло- жити в подорожню торбу, мені дуже стали у пригоді. Адже як інакше — без них було б мені перебувати так довго в мі сті, яке радянська влада довела до такого стану, де зло чинність найвища з усіх міст УРСР, де вода непитна, де краєвид усіяний височезними чорними горами із речовин, які видобувають із шахт, де нема основних харчових про дуктів, де одна жінка загинула в натовпі перед крамницею, коли кинули на ринок якийсь товар. Але мене цікавила не так фізична Україна, як духовна. Мене попереджували перед від’їздом: не сподівайся там почути українську мову, не шукай за синьо-жовтими прапо рами і т.п. Як вони глибоко помилялись, ці "песимісти”. Я в Донецьку знайшла Україну, щоправда засипану сімдесяти річним пилом русифікації, закопану під тягарем тверджень про безперспективність української мови, принижену згірдливими словами про "хохлацьку” культуру. Виставка ’’Дізайн: США” була успішною: ми мали по над тринадцять тисяч відвідувачів щоденно, які прибували не лише з Донецька та Донецької області, а також з Запо ріжжя, Дніпропетровська, Краматорська, Харкова, а інколи навіть із західніх районів України. А завданням українських ґідів (яких було чотири), як також російських Гідів (яких бу ло понад 20), було відповідати на всі запитання відвідува чів, стосуються вони дізайну, чи ні. І дійсно, я більшість ча су відповідала на запитання, які нічого не мали до діла з експонатами. Люди дивились на мене як на щось дивовиж не, незрозуміле: адже перед ними "американка”, яка наро дилася в Нью-Йорку, але яка плинно розмовляє україн ською мовою. Неможливо порахувати, скільки разів за тих п’ять тижнів я мусіла розповідати про те, де я навчилася української мови: може 300, може 500 разів. Це було найпо- пулярніше питання. Після кількахвилинної розмови зі мною ”шок” відвідувачів проминав, і тоді вони, особливо жінки, починали мене засипувати іншими запитаннями: "Якою мо вою розмовляєте вдома?’’, "Звідки ваші батьки?”, "Чи тягне їх повернення назад на Україну?”, ”Чи є в Америці україн ська громада?”, "Яке відношення має українська громада до російської в США?”, "Чи ви віруючі?”, "Чи нема націо нального гніту в Америці?”. А після моєї розповіді, я най частіше чула такі сумні слова: "Нам соромно, що ви краще розмовляєте українською мовою, ніж ми”. Або: "Який пара- НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1990 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
