Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРТА З Є Л И К Від імені американського народу я радий вітати вас на виставці «Дизайн США», де демонструються деякі наші найновіші досягнення в галузі мистецтва та промисловості. Виставка «Дизайн США» відображає свободу творчості, яка так глибоко шанується американцями. Вона демон струє повагу нашого народу до майстерності та винахідливості, а також нашу енергію, динамізм і відданість економічному поступові. Ця виставка концентрує увагу на винахідливості і працьовитості наших дизайнерів, архітекторів, промисловців та звичайних громадян. Це також розповідь про суспільство, яке дбає про своїх громадян. Дизайн є невід’ємною частиною американського життя: інструментів, якими ми щодня користу ємося, будинків, в яких ми живемо, або публікацій, які розважають і інформують нас. Розумно виконаний дизайн поліпшує міське планування, підвищує ефективність машин і дозволяє людям провадити здоровіше и продукт ивніше життя. Я сподіваюся, що вам спадобається ця виставка, що вона прадемонструє важливість дизайну в сучасному житті США і сприятиме дружбі та поро зумінню між нашими народами. Джордж Буш Перша сторінка каталогу "Дизайн США”. Від редакції "Н.Ж.”: Факт, що слово від президента Буша було зачитане українською мовою, викликало най більше здивування серед відвідувачів. ’’Ш У К А Й А З Н А Й Д Е Ш ” "Поклади в свою торбу, — сказав раз південно-амери канський мислитель, — жмут доброї волі і дві жмені життє вого оптимізму, стільки ж дисципліни й два зернятка до брого настрою, дозу власної гідності й вістря легкої іронії”. Я так і зробила, і поїхала на Україну в пошуках ...України. Я її шукала не у Львові, чи Тернополі, чи в Чернівцях, чи, на віть, у Києві. Багато з нас власними очима вже бачили як ці міста струшують із себе пил радянської дійсности. Ні. Я поїхала в Донецьк, де протягом п’яти тижнів працювала як україномовний ґід в рамках урядової американської ви ставки "Дізайн: США". А добра воля, оптимізм, дисципліна, добрий настрій, гідність та іронія, які мислитель радив вло- жити в подорожню торбу, мені дуже стали у пригоді. Адже як інакше — без них було б мені перебувати так довго в мі сті, яке радянська влада довела до такого стану, де зло чинність найвища з усіх міст УРСР, де вода непитна, де краєвид усіяний височезними чорними горами із речовин, які видобувають із шахт, де нема основних харчових про дуктів, де одна жінка загинула в натовпі перед крамницею, коли кинули на ринок якийсь товар. Але мене цікавила не так фізична Україна, як духовна. Мене попереджували перед від’їздом: не сподівайся там почути українську мову, не шукай за синьо-жовтими прапо рами і т.п. Як вони глибоко помилялись, ці "песимісти”. Я в Донецьку знайшла Україну, щоправда засипану сімдесяти річним пилом русифікації, закопану під тягарем тверджень про безперспективність української мови, принижену згірдливими словами про "хохлацьку” культуру. Виставка ’’Дізайн: США” була успішною: ми мали по над тринадцять тисяч відвідувачів щоденно, які прибували не лише з Донецька та Донецької області, а також з Запо ріжжя, Дніпропетровська, Краматорська, Харкова, а інколи навіть із західніх районів України. А завданням українських ґідів (яких було чотири), як також російських Гідів (яких бу ло понад 20), було відповідати на всі запитання відвідува чів, стосуються вони дізайну, чи ні. І дійсно, я більшість ча су відповідала на запитання, які нічого не мали до діла з експонатами. Люди дивились на мене як на щось дивовиж не, незрозуміле: адже перед ними "американка”, яка наро дилася в Нью-Йорку, але яка плинно розмовляє україн ською мовою. Неможливо порахувати, скільки разів за тих п’ять тижнів я мусіла розповідати про те, де я навчилася української мови: може 300, може 500 разів. Це було найпо- пулярніше питання. Після кількахвилинної розмови зі мною ”шок” відвідувачів проминав, і тоді вони, особливо жінки, починали мене засипувати іншими запитаннями: "Якою мо вою розмовляєте вдома?’’, "Звідки ваші батьки?”, "Чи тягне їх повернення назад на Україну?”, ”Чи є в Америці україн ська громада?”, "Яке відношення має українська громада до російської в США?”, "Чи ви віруючі?”, "Чи нема націо нального гніту в Америці?”. А після моєї розповіді, я най частіше чула такі сумні слова: "Нам соромно, що ви краще розмовляєте українською мовою, ніж ми”. Або: "Який пара- НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1990 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top