Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РІЗДВЯНА МРІЯ М. Мирошниченко У пам'ять мами Засипало снігом гірські вершини, замело дороги і стежки. Притулена до підніжжя гори лісничівка хо валася під грубою пухкою шапкою снігу. Крізь шиби продиралось світло нафтової лямпи, а з комина бі лою струминкою підносився густий дим. Це був пі слявоєнний 1924-ий рік. Тут жили тепер новоприбулі емігранти з Великої України. В хаті було тепло. В печі тріскотіли букові дрова. Діти спали в ліжечках, а коло них маленький сірень кий котик. Мати очікувала приходу чоловіка, докінчуючи прикрасу на ялинку. Раптом хтось застукав у двері. Швидко підійшла до дверей і відчинила їх. Зі здиву вання рука так і застигла на клямці, очі широко роз крилися. Перед нею стояв молодий, стрункий муж чина в козацькому строю, у смушковій чиапці й усмі хався. Зовсім такий, як там на Софійській площі в 1918-му році, коли дзвонили усі дзвони золотовер хого Києва. О Боже! А де ж він взявся тут в цій безлюдній гірській закутині? Думки заметушились, як стая сполошених пта хів. А може козаки відвоювали знову нашу республі ку, з’єднали усі українські землі й зайшли аж тут на край українського світу? Яка радість, яке щастя. Здійснилася мрія. Це було потрясаюче. Закрила очі і чула биття власного серця. "Чи можна заколядувати?” — запитав прибулий козак. Його слова повернули молоду жінку до дій- сности. І її серце болюче стиснулося за втраченою надією. "Прошу, прошу, заходіть до хати", — сказала тремтячим голосом. В хату вскочив чорт з вилами, дзеленькаючи ланцюгом, коза з бородою трясла головою, жид від кривав гаманець і три царі у довгих шатах та дванад цять співаків заповнили кухню. Звуки могутнього "Бог предвічний” наповнили хату і полетіли далеко- далеко у гірські простори. На цю пору підійшов і господар. Розпочався частунок, розмови, жарти і знову залунали коляди. Незабаром колядники відій шли а господарі ще довго дивилися їм услід як бре ли по глубокому іскристому снігові назад до села. Тепер нові поселенці вже не чулися самітними у цей святковий день. Зігріла їхню душу коляда цих простих україн ських селян, що її з такою щирістю і сердечністю дарували їм. Мати підійшла до ліжечка і взяла на руки ще сплячу меншу дівчинку. Батько відкрив двері до сусідньої кімнати, де в повній своїй красі стояла струнка, висока аж під сте лю ялинка. В світлі воскових свічечок мінилися на ній шкляні кулі, червоніли яблука, блищали золоті та срібні горішки, гойдалися на вітках солом’яні та па перові ланцюжки та спливало м’яке ангельське во лосся. Дівчинка потягнулася до блискучого деревця простягаючи ручки і плескаючи в них. Мати під несла дитину ближче до столика, на якому стояв розпочатий торт, а біля нього келішок з недопитим вином. ’’Бачиш, я гостила зайчика, який помагав янго лам поставити тут це деревце. Він з’їв трошки торти ка і випив винця”, — сказала мати. Радости не було міри. Маленька дивилася з захопленням на торт і келішок, як на щось надзви чайно чарівне і немов бачила тут справді присутньо го зайчика. ’’Був зайчик і їв тортик і пив винце”, — повторяла раз-у-раз дитина захлинаючись від радо сти. Час скоро минав і врешті треба було йти спати. Заснули всі, тільки мати ще довго лежала з відкри тими очима, бо чула як лунали дзвони золотоверхого Києва і чула слова 4-го Універсалу: ’’Однині Україн ська Народна Республіка стає самостійною....” Але це була її різдвяна мрія.... 12-23-1988 Акра Л И С Т И З УКРАЇНИ ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ! Дорогі! З нагоди свят Різдва Христового і Нового Року прийміть від нас сердечні побажання всього най кращого. Бажаємо передовсім міцного здоров'я і богато соняшних, спокійних безхмарних років життя. У Свят-Вечір, вся родина у згоді і любові збирається разом до Святої вечері; хай цей символ родинного щастя і родинної згоди залишиться в наших серцях на завжди. Хай Новий 1989 рік буде щедрий на все добро. 6-го січня, у Свят-Вечір, ми думками будемо з Вами, коли сядемо до Святої Вечері. Згадаємо всіх наших Рідних, які з нами і далеко від нас. Згадайте т а ко ж нас, тут в Україні, і духом з ’єднайтесь з нами! Подала: Ірена Мокрівська. 4 ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
