Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СПОКОНВІКУ БУЛО СЛОВО.... Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було — світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. ЄВАНГЕЛІЄ СВ. ЙОАНА Цей початок євангелія св. Йоана звучить особли во торжественно й велично, а у нашій підсвідомості в’яжеться із Різдвом Христовим, з чудовими церков ними відправами, з душевним піднесенням, яке пи томе для цього радісного свята. НА ПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО.... У ці дні, коли ми переступаємо поріг 1988 і 1989 років ці святі, євангельські, Божі слова набирають іншого, земного значіння. Живемо під вражінням віс ток, які доходять до нас із Батьківщини, особливо, про те, як щораз то ширші кола наших земляків по чинають виступати в обороні рідної мови! Як це страшно звучить: нарід, який родився, ви ростав, живе на рідній землі — мусить боротися за рідну мову! Не тільки боронити її, але й боротися за її воскресіння! Бувають між нами люди, які, живучи в різних країнах світу, поза Україною , всю вину за такий жалю гідний стан української мови на батьківщині, складають на сам таки нарід, мовляв всі пасивно піддалися русиф ікаційній політиці С овєтського Союзу. Вони наче й не знають або й не хотять знати про терор, який панував на ’’нашій не своїй” землі. При тому ця система діяла ще від часів царської Ро сії, може тільки стала ще більш підступною, бо лікві дувала живу українську мову в ім'я "братерства" з російським народом. Система творила ситуації, в яких без російської мови не можна було здобувати освіту, найти працю тощо. Скільки ж наших земляків якраз за те, що писали рідною мовою, що боронили її, було знищено! Пригадаймо слова Хвильового: Геть від Москви! Але наш нарід таки невмирущий! Користаючи з "перестройки” нарід спонтанно виступив з різними домаганнями. Численні віча у Ки єві, Львові та інших місцевостях України виявили не абияку відвагу учасників, а також широке поле заці кавлень. Одним з важливих питань стала справа /у / О f J , і/іCcCco Сі . _/ . kt/t- у І є С ьгі . о • ’’Веселі свята”. Соломія Лобода. 10.1.1987 p., Львів. Колекція пп. Пилишенків "Happy Holidays.” Solomia Loboda. 10.1.1987 Lviv. From the Pylyshenko collection. мови. Яке ж велимовне те, що мову включили в еко логічні проблеми; вона-поруч занечищення довкілля, землі, води, повітря! Яке ж це глибоке! Бо ж рідна мова це наче частина особистости, наче шостий її змисл! Це доказ самоповаги, самоусвідомлення хто ми, чиї ми діти?! Це ж не тільки спосіб порозуміння, контакту однієї людини з іншою, це ж як спів птиці? Який сірий і незамітний був би соловей без співу! А нашу мову недаром називають солов’їною! Домагаються, щоб українська мова стала дер жавною, щоб було більше україномовних садочків, шкіл, видань, більший тираж часописів.... Постає То вариство Рідної Мови ім. Тараса Шевченка. Пись менники, які, здавалося, достосувалися до вимог "власть імущих”, пишуть і говорять на з’їздах, дома гаються привернення українській мові всіх прав, всіх засобів її вивчення і плекання. Особливо зворушливим видається виступ деле гації робітників із Дніпроґесу, яка в Москві росій ською мовою скаржилася: ’’там, де ми живемо, лежить гетьман Сірко, там була Хортиця, Запоріжжя. Ви нам це все вкрали, ви нам вкрали нашу рідну мову”. Читаючи про те не тільки в нашій пресі, але в журналах, які виходять в Україні ми мусимо постави ти собі питання: а що ми? Чим для нас повинна бути рідна, батьківська мова?! Чи ми можемо ’’обійтися" без неї? Чи без неї ми є повноцінними культурними людьми? Треба усвідомити собі, що українці на поселен нях, хоч не вважають себе вже іміґрантами, а повно цінними громадянами даної держави, є політичною спільнотою. Це не є рівнозначне з приналежністю до партії! М ожна належати чи не-належати, до ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1989 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
