Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ном Степаном та батьками) до Клівленду, де проживала вже до своєї трагічної смерти і де здобула собі ще більше знайомих і друзів та де втішалася пошаною з боку своїх співпарафіян і співгромадян взагалі, з боку товаришів по праці — лікарів. Я не компетентний писати про Клівлендський відтинок життя бл.п. д-р Міри Сагайдак і на тлі цього відтинку ма лювати її портрет. Це завдання найкраще виконають спів мешканці Покійної, а особливо члени Лікарського Товари ства й Союзу Українок, з якими то суспільними клітинами бл.п. д-р Міра Сагайдак була тісно пов’язана. Сподіваюсь, що знайдеться теж і автор, який охопить цілість життєвого шляху Покійної і подасть повну її біографію. Ціль моєї (а радше — нашої, бо пишу і в імені своєї дру жини) посмертної згадки про бл.п. д-р Міру Сагайдак — ін ша. Згадуємо про неї як про дуже близьку нам особу, як про хресну матір нашого старшого сина Романа, як про рідну. Наші обставини такі, що не дали нам змоги взяти участь у похороні Дорогої нам Міри. Правда, нашу повин ність перебрали на себе і пов’язали із своєю син Роман і невістка, які проживають у Клівленді (точніше — у підмісь кій місцевості — Сольон) і які брали участь у панахидах і похороні, але це не заспокоює повнотою нашої совісти. То ж хай ці рядки нашої теплої згадки про Тебе, Дорога Міро, послужать за надгробне слово, а китицю квітів, що їх ми були б склали на Твоїй могилі, хай заступить наш скромний даток (50 дол.) на Український Музей, який ніколи для Тебе не був байдужим. Прощай, Дорога Міро! Молимось, щоб Господь, який забрав Тебе, поселив Твою праведну душу ” на місці світ лім, на місці квітучім, на місці спокійнім, звідки втекла бо- лізнь, печаль і зітхання”. Опечаленим — чоловікові Левкові і синові Степанові висловлюємо наше глибоке співчуття. 24-ий Відділ СУА в Елізабеті, Н.Дж. ділиться сумною вісткою, що проживши 67 літ, 27-го листопада 1988 року відійшов у вічність бл.п. Іван По- лянський — син лемківської верхо вини, великий наш приятель. Ми не будемо ніколи мати подібного йому, як ідеться про його готовість помагати нам у нашій праці при висилках пачок потребуючим. Помимо того, що здо ров’я не було в доброму стані, він про довжував це майже до кінця свого життя. Він був скромний, чесний, дуже жертвенний, начитаний, його можна ставити за зразок людини. Висловлюємо глибокі співчуття сестрі Юлії, довголітній членці Управи Відділу на постах секретарки, скарб нички, останньо референтки суспіль ної опіки. В пам’ять брата бл.п. Івана Полян- ського, сестра Юлія Полянська жер твує 20.00 дол. на Пресовий Фонд "Нашого Життя”. Нехай пам’ять про нього буде віч ною! Ірена Левицька, пресова реф. Із глибоким смутком повідомляє мо членство СУА, що 5-го січня 1989 р. відійшла у вічність бл.п. д-р Олена То- моруґ, членка 66-го Відділу в Нью Гейвен, Конн. Покійна роджена в Дуб- лянах на західній Україні 21 грудня 1895 р. Початкову і середню освіту за кінчила в Стрию одержавши з відзна ченням дипльом Державної Учитель ської Семінарії. Дочка відомого на стрийщині визначного культурного ді яча, будителя патріота, директора школи в Дублянах і Грабівцях. Вже змалку просякла патріотичним духом і все мріяла, щоб бодай частинно при служитись українській справі. Вже в перші дні Визвольних Змагань (1919 р.) включається Покійна враз зі се строю Марією та братом Ярославом в Українську Галицьку Армію, де обі се стри стають головними секретарками при штабі. Тут покійна знайомиться а пізніше одружується з поручником інж. Теофілем Томоруґом. З гаслом УГА "Через Київ — дорога на Львів” мужньо переходять молоді жінки страхіття фронту і воєнних подій аж до пізнійшої ліквідації Української Га лицької Армії. Дальша воєнна хурто вина заганяє покійну , вже з мужем, на еміграцію до Праги. Тут доповнює гімназійну матуру та вступає на При родничий факультет (в ділянці геогра фії та антропології) Карлового Універ ситету. В 1930 р. захищає дисертацію на тему ’’Українські степи”, та отримує докторат з природничих наук. Без перервна дальша мандрівка по Чехії, Словаччині, Карпатській Україні а пізніше Німеччині, не дає змоги покій ній передати свого знання молодому поколінню. Зате де можливо виступає в обороні прав української жінки та українського народу. На Словаччині організує святочні українські академії, на Закарпатті їздить з доповідями по українських селах, в Баварії виголо шує доповіді на українські теми. Переїхавши в 1948 р. з родиною (мужем, донечкою, мамою та се строю ) до Америки, засновує з групою активних українських жінок Відділ СУА в Сан Франціско. Після смерти мужа, переїжджає з родиною в 1954 р. в Нью Гейвен, Конн., де актив но включається в громадське життя. Тут знову покійна д-р Олена контактц- ється з Централею, і за її ін іц іа т и в о ю в 1956 р. засновується 66-ий Відділ ім. О. Кисілевської, який є активний до сьогодні. Покійна все входила в склад Управи і не тільки Відділу, а також займала пости в Окружній Управі Но вої Англії, була довгі роки пресовою референткою, а відтак займала пост касира. Ніколи не відмовлялась від праці та з охотою виконувала свої обов’язки. Сл.п. д-р Олена відзнача лась надзвичайно приємною і лагід ною вдачею, зрівноважена, все готова до помочі кожній людині. Не було ні кого у 66-ім Відділі, щоб її не шанував і високо цінив. Залишила по собі спо мин, гідний наслідування. В глибокому смутку остались до ня д-р Томоруґ-Знаєнко (проф. сло в’янських мов і літератур в Ратґер- ському Університеті, (внучка Зіна- Олена Знаєнко-Міллер (абсольвентка Ратґерського Університету) з чолові- Закінчення на cm. 36
Page load link
Go to Top