Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ ОТЧЕ НЕБЕСНИЙ, НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ. Ділимося сумною вісткою із укра їнським громадянством і членством СУА, що 5-го серпня 1988 р. дзвони Української Католицької церкви св. Івана Хрестителя на Савт-Сайт, Пітс- бурґ, жалібно сповістили про відхід у вічність бувшої довголітньої голови 27-го Відділу Союзу Українок ім. Оль ги Басараб, бл.п. Стефанії Голубяк. Шуміли берези в підгаєцькім гаю, де 6-го жовтня 1921-го року в місцево сті Волощина в родині Романа і Марії Смагетів прийшла на світ донечка Стефанія. Все складалося на те, щоб життя її плило тихим руслом в промін нях батьківської та материнської любови та химерна доля приготов ляла свої пляни. Коли Стефанії минає чотири роки, відходить у вічність батько, а незабаром помирає улюбле на мати. Сирітську долю малої Стефанії улегшує її стрийко о. С. Гайдукевич, парох української католицької церкви в селі Волощина, Підгаєцького р-ну, дає їй перші християнські напрямні — підставу до життя та загартованість, вчить любити Бога й Україну. По закінченні школи Стефанія перехо дить під опіку сестер Василіянок, бе ручи курси виховниці дошкілля. В 1938 р. виходить заміж за аґро- нома Олексу Голубяка, який тоді був головою повітової округи підгаєць кого р-ну. Подружжя замешкує в селі Горожанка, де впродовж кількох літ Господь поблагословив їх двома доньками — Іванною і Вірою. З огляду на велику громадську та освітню діяльність мужа, молода дружина, по- мимо родинних обов'язків, включає себе також у суспільну працю. Молоде, щасливе, повне надій по дружжя має великі задуми на майбут нє, та не минуло і шість років, як війна 1944-му році та окупація Західньої Ук раїни перечеркує все, що було досі надбане. Родина Голубяків змушена залишити рідні сторони і їхати у неві доме, шукаючи нових життєвих доріг. Вони приїжджають до Австрії і замеш кують в м. Зальцбурзі, а опісля до м. Лінцу, де народжується син Ми рослав. В 1950-му році родина Голубя ків приїжджає до Америки до міста Вейнсвіл (північ Каралайн) працюючи на фармі до 52-го року, після чого переїжджають на постійне замешкан- ня в м. Пітсбурґ, Пенсильвенія й тут активно включаються в суспільно- громадське життя. Стефанія Голубяк вступає в Союз Українок, займає пости організаційної референтки, секретарки, на протязі чотирьох каденцій голови відділу, ви являючи при тому великий організа торський хист. Щоб пожвавити життя відділу за прошує прелегентів до цікавих допові дей, сама також дає ряд рефератів, організує збірки, продаж печива, чайні вечори, а літом гостини у своїй оселі. Більшість цієї суспільно-громадської праці Стефанія виконує як вдова із трьома дітьми, дбаючи за їхнє вихо вання та освіту, заробляючи на хліб насущний у Савт-Сайт шпиталі, як дорадниця у харчуванні хворих. Вона не заломилась під тягарем своїх пере живань, із скромних матеріяльних до ходів зуміла дати відповідну освіту ді тям та щиро, по змозі, дарувала на громадські потреби. Мрією покійної Стефанії було побачити посвячення Української кімнати при Пітсбурсько- му Університеті. Не дочекалась... По довгій та важкій недузі на 67- му році трудолюбивого життя відій шла, де немає ні болю, ні печалі, а життя вічне. Панахида, парастас і похоронні відправи були відслужені о. Петром Васльо при участі чисельної громади та членок 27-го Відділу СУА. Спи, дорога посестро Союзянко, пам’ять про Тебе надовго залишиться між нами, і нехай американська земля буде Тобі легкою. ОТЧЕ НАШ, НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ! Покійна залишила горем опечале них доньку Іванку з мужем д-р Джа- ном С. Филипс, доньку Віру, сина Ми рослава з дружиною Давн, п’ятеро внуків та ближчу і дальшу родину в Америці, Канаді та в Україні. Іванна Старощак пресова референтка БО МІЙ БАТЬКО і МАТИ МОЯ МЕНЕ ПОКИНУЛИ, — ТА господь ЗАБИРАЄ МЕНЕ! (Псалом 27, — 10) Здається мені, що саме так, словами псалма, найкраще було назвати посмертну згадку про бл.п. д-р Мирославу (Міру) Янів-Сагайдак, а підбір заголовка буде оправданий уже змістом самої згадки. Не так то вже давно, бо у вересні 1987 року, відійшла у Божу вічність мати Міри, бл.п. Марія Махницька-Янів, а у січні 1974 року — батько, бл.п. д-р Юрій Янів. їх могили на ходяться у Клівленді. Хоч в одному й другому випадку бу ла це болюча втрата для рідних і громади, то біль цей мож на було злагіднити думкою, що названі особи були вже в похилому віці, і їхня смерть була природнім закінченням їх ньої земної мандрівки. А от важко, і то дуже важко погоди тися з думкою, що слідом за батьками пішла їхня одинока донька д-р Міра Янів-Сагайдак, пішла передчасно, бо у відносно молодому віці, відійшла несподівано, трагічно, в наслідок страшної втомобілевої катастрофи. Моторошно було читати повідомлення про цей випадок у Клівленд- ській пресі (бо випадок стався у Клівленді), а що вже ка зати про пережиття самої жертви. Про них (пережиття) ні хто вже не дізнається, бо Покійна забрала їх із собою... Життя д-р Міри Сагайдак обірвалося в середу 4 січня 1989 року — вранці, коли д-р Міра була в дорозі до праці. Повідомлення про її трагічну смерть дісталася до Боф- фало ще того самого дня і відбилося сумним ехом. Адже д- р Міра Сагайдак мала в Боффало земляків із Знесіння (пе редмістя Львова), з якого сама походила, мала багато зна йомих, приятелів. Придбала їх в часі перебування в Бов- фало на початку 50-тих років, після приїзду з Німеччини до США, поки не від’їхала з родиною (чоловіком Левком, си- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top