Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПЕРЕД НАМИ — ІСПИТ ЗРІЛОСТИ! Події останніх місяців, особливо ті, які прохо дять в Україні, як наслідок ’’гласности” чи ”пере- стройки” викликають не тільки зацікавлення, але теж хвилюють нашу спільноту у вільному світі. Раз — у-раз перед нами стає питання: що далі, як розви нуться події, яка буде реакція "власть імущих” на живі прояви патріотизму у різних країнах, ’’об’єдна них” у Совєтському Союзі? Але теж і друге питання: а що ми, яка наша роля, яке наше завдання у цих преважливих для нашого народу днях? З особливим подивом слідкуємо за новинами про мітинґи, демонстрації, виступи наших земляків у Києві, Львові і інших містах України! Читаємо статті у журналах і газетах з України, які порушують такі проблеми, як рідна мова, нищення пам’яток історії, культури, мистецтва, екологія, та інші. На ті теми не так давно не тільки писати, але й говорити було за боронено, за те судили й карали. Мабуть не всі ми здаємо собі справу з того, який це подвиг там організувати мітинґи, публічно про мовляти, навіть молитися на цвинтарі за Січових Стрільців, які згинули в боротьбі за волю. Вирослі й виховані у вільному світі, а особливо в Америці, де свобода часто переходить у сваволю, не уявляють собі режиму де не тільки карали за вчинки, але де було поневолене слово, а навіть і думка. Залізна завіса не допускала поза границі Союзу вісток про те, що діялося внутрі країни, не допус кала правдивих вісток про те, який цей вільний світ на Заході, що там діється. Не було теж, очевидно для мешканців правдивих, не спрепарованих інфор- мацій про те, що діялося в країні. Нарід не мав права на свою думку чи опінію, бо все за них вирішувала верхівка. Доносити владі про те, що діється, гово риться, навіть у родинному колі, вважалося за по хвальне, а навіть геройське, діло. Відома розповідь про Павлика Морозова, який доносом на батьків спричинив їхню смерть, а собі здобув титул "героя”. Такі відносини тривали не рік, не два, а понад півстоліття. Постійне переслідування, покарання інакодумаючих могло витворити у підсвідомості пе реконання, що ця система непоборна, так, що треба достосуватися, покірно зносити витівки режиму, щоб вижити. Коли усвідомити собі, що в такій атмосфері ви росло і жило кілька поколінь наших земляків, то тим більший наш подив для їхньої відваги, готовости го лосити слова правди. Видається чудом, що виступи ли, промовили не тільки старші, які були свідками чи й жертвами совєтського терору, але теж молоді, які, можливо, мало або й зовсім нічого не знали про ми нулі хвилі терору. Особливо зворушливою подією була скарга молодих робітників, яку вони виголо сили російською мовою: ”ви нам вкрали рідну мо ву”. Для свободи слова і вчинків служить модерна техніка, особливо розвиток середників комунікації: телефонів, телевізій, радіо, звукозаписувачів тощо. Якраз завдяки тому не вдається уже заховати перед світом усе, що діється країні, хоч напевно є справи старанно засекречені. Економічна і екологіч на криза — це теж причини того, що Совєтський Союз мусів відкрити двері на Захід. Але самого тільки зацікавлення тим, що діється в Україні, не вистачає, навіть коли воно викликає по див і признання. Не можна теж поминути того, що трапляються критичні зауваження, мовляв ’’вони по винні діяти інакше”, або ’’чому вони сказали те, а не згадали про інше”. Незвичайно важливим під сучас ну пору пізнати, вглибитися в обставини, в яких діють наші земляки в Україні, навчитися мірити по чини не нашою, але їхньою міркою. Якже важливим є пізнати й зрозуміти наших земляків, які виросли, виховалися і живуть на рідних землях! Необхідним є теж, щоб і вони старалися познайомитися й зрозу міти тих, які родилися, виховалися поза батьківщи ною. Десятки років життя у зовсім інших побутових, політичних, матеріяльних умовинах мусіло виробити інше світосприймання, інші погляди, а теж різну оцінку, ґрадацію вартостей. Треба багато доброї во лі і зусиль, щоб у ці важливі й нелегкі часи знайти спільну мову підкреслювати те, що нас єднає, а не те, в чому ми різні. Не можна, як слимак у свою шка ралупу, замкнутися у наші замилування, особисті за цікавлення, привички. Кажуть, що коли б людина од на одну пізнала до глибини, коли б вчулася у її по чуття і зрозуміла їх, тоді не було б між людьми во рожнечі. Коли це стосується взаємин між припадко вими людьми, то яке ж воно важливе для нас, людей однієї крови, хоч вирослих і привиклих до інших життєвих умовин. Можна сказати, що ми стоїмо тепер перед іспи том зрілости, як повноцінна нація, якої члени в дечо му різняться, але об’єднані однією спільною л ю бов’ю і одним прагненням: свободи і об’єднання. Усі наші почини, культурні чи наукові здобутки в діяспорі потрібні не тільки на те, щоб Західний Світ знав правду про Україну: вони теж додають сил і снаги нашим землякам на рідних землях. А їхні діла стають для нас стимулом, натхненням, заохотою, бо впевняють нас, що ми не діємо в порожнечі, що ми потрібні Україні. у р ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1988
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
