Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОЯСНЕННЯ ДО БАЛАДИ ПРО МАТІР Цілиноград, 10.11.79 р. Я десь прочитав, що в Іраці, в печері Схіу, знай дено закам’янілі кістки 13-річного неандертальця, навколо них зібрали пилок із квітів, але його тут в 10.000 раз більше, ніж навколо інших кісток. Цей пилок належав найяскравішим і найзапашнішим кві там, що ростуть навкоро печери. Ці квіти були зібрані 1,5 мільйонів років тому. Може це мама назбирала? Але, якщо так давно мама була така розумна і така ніжна, то чому мами сьо годні не можуть проявити розум і ніжність і не спи нити руку сина, що занечищує землю, воду і повітря, що крає карту світу і готовий натиснути на гашетку від атомної бомби? 3. Ґелемей 3. ҐЕЛЕМЕЙ БАЛАДА ПРО МАТІР Яскраве сонце, але не спекотно, Легенький вітер в травах шелестить, Десь в небі пісня ллється безтурботно Про те, як гарно на цім світі жить. Але чекайте, хтось там під горою То йде, то стане, то-поклін землі. Так ніби жінка з пишною косою, І щось блищить на низькому чолі. Підходить блище. Стала, мов причинна, Букет яскравий тисне до грудей, І тихо шепче: винна! винна! винна! І сльози ллють з невидячих очей. Ще раз нагнулась, ще нарвала квітів, Ридаючи, попленталась до скал, Бо там в печері застигають діти, Бо там в печері смерті злий оскал... ...І сон пропав... Чи сон, чи, може, справді Прийшла до мене з глибини віків Ця бідна жінка в горі непораднім, Щоби нарвати квітів для синів. Один із них, що мав тринадцять років, Був наймолодший серед молодих, Він мамі приносив лише неспокій, — І ось затих, навіки вже затих... Ввійшла до склепу, згорбилася мати, Поклала квіти в голови синів, А там, де менший — не змогла встояти, Бо світ навколо знову потемнів. Отямилась... Ще раз поцілувала, Накрила тіло цвітом запашним, І довго ще навколішках стояла, Прощалася з синочком дорогим... Мільйони років — пролежав у гробі Пилок з тих квітів навкруги кісток, Як свідок мук, що вічно носить в собі Нещасна мати вбитих діточок. До вас мої слова, всі мами світу: Для чого ви плекаєте синів? Лише для того, щоб пилок із цвіту Холодне ложе в скелі темній грів? Над нами смерть нависла безпощадна Чи то від бомб, чи від отрути мли... Спитайте, мамо, сина, але владно: — Чи ми для цього в світ вас привели?! Покличте, мамо, старшого на раду, Загляньте в очі, спалені вогнем, Спитайте: — Сину! А чи ти не зрадив Задля химер зловіщих і мене? Яскраве сонце знов по небі ходить, Розкішні трави радують людей. То хай мами по них безпечно бродять, Збирають квіти для своїх дітей! Не на могили, ні! На уродини! На повний стіл в весільні ясні дні! І хай горить в очах твоїх, ЛЮДИНО, Любові сонце й розуму вогні! Про це тебе благає мати сина, Що згинув там десь, в глибині віків... Послухай серце матері, ЛЮДИНО, Заради щастя всіх земних синів! Цілиноград, 2 листопада 1979 р.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
