Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЕВГЕН МАЛАНЮК СОБОР Вірности аж до нрови дав нам примір святий Юрій Побідоносвць. Митрополит Андрвй. (V. 1934). Внизу біда яриться злом, Торгуються глупбта й зрада, Вгорі ж побідний Юр списом Прохромлює в’юнкого гада. І гад конає і сичить, І на той сик його безсилий Нечиста сила верещить, Розлючена нечиста сила. І знов чаїться до часу, І знов майструє маски й назви, Щоб сяйвну затінить красу й Стигматами розквітлі язви. Дарма. Над тишею склепінь Де вічність Божа тайно спіє, Росте нестримно в височінь Панцероносний брат Софії. Він стереже нагорний храм, Ковчег невпинної обнови, Твердиню вірности вікам, Твердиню вірности до крови. І ось над суєтою днів, Де марна кблоточ ловитви, Горить любови ярий гнів І хрест меча, і меч молитви. І в смуті лютої пори, І в гострих блискавицях бурі — Над містом тьмяним, угорі, Панує Переможець-Юрій. 1938. Із збірки: Перстень Полікарпа. Львів, 1939 р. ОБ’ЄДНАНІ, ХОЧ РІЗНІ! Час химерний! Буває, що він наче застиг у безрусі. Це особливо відчувається коли ми перебуваємо у важких умови- нах життя. Уявляємо собі, який повільний час для людей у тюрмах, на засланні, коли перед ними ген далеко кінець реченця, на який їх присудили. Буває, що час довжиться і з радісних причин! Ми ждемо й не можемо діждатися милої зустрічі, радіс ної, родинної події. Але інколи час спішить. Перед нами реченець якогось діла, праці, яка для нас важлива. Реченець зближається, а ми ще не готові, ще турбуємося чи все пройде так, як хотілося б. І саме тепер час біжить. Вже близько половина 1988 року, пропам’ятного року 1000-ліття християн ства в Україні. Час тікає! А чи ми готові? І ми усі і ті, хто активно заанґажований у підготовці цих святкувань, чи ми тільки пасивні учасники свя точних імпрез, подій, усі ми з неспокоєм очікуємо на ці важливі дати, які зближаються аж зашвидко! Великий Концерт у Лінкольн Центрі в Нью Йор- ку, а опісля в Атлянті впровадив українську МУЗИКУ з великої літери в неукраїнський музичний світ. Успіх не тільки у цій одноразовій концертовій про грамі. Це відкриття дверей у широкий музичний світ. Скільки ж сумнівів, а навіть критичних передбачень попередило ці концерти! А після успіху, знаменитих рецензій, яка полегша, яка радість! Неможливо тут вичислити усі запляновані про грами цього календаря Тисячоліття. Хочеться гово рити про настрої і думки, які нуртують нашу спіль ноту, говорити про турботи, сумніви: чи ми здамо іс пит зрілої нації у цю велику річницю?! Одною із та ких спільних турбот це думка про брак єдности, про те, щоб у цих святкуваннях переважило те, що нас єднає, що нам спільне а не те, що нас різнить. Вироблена, вищого рівня суспільність, не озна чає, що всі її члени однакові. Чим вищий її рівень, тим більш різнородний її склад. А чим вищий рівень членів спільноти, тим більш вони здібні розуміти один одного, діяти разом у спільних цілях, які їх рід нять, об’єднують. Дуже часто, говорячи про об’єднання, думаємо що той інший, має зрезиґнувати зі своїх поглядів, пе рейти до нашої групи. Ми віримо, що можна діяти разом у спільних цілях, не відмовляючись від своїх особливих поглядів. Колишній в’язень, який перебував на засланні за Уралом писав про те, як мав можливість зайти до церкви в поблизькому місті. Була саме вербна неділя, церква була переповнена. Було там теж не мало молодих. Читаємо: ’’...тепер уже не звертають уваги на те чи хто католик, православний чи бап тист...” А ми у вільній країні мусимо вперто повторюва ти самим собі і один одному, що ми всі українці і ми здаємо пробу, іспит перед світом: як ми відзначаємо 1000-ліття Християнства! Наші спори, непорозумін ня, якщо без них не обійдеться, повинні залишитися під поверхнею нашого суспільного моря, яке назовні повинно грати всіма барвами радісної веселки! У.Л.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
