Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АННА ВЛАСЕНКО БОЙЦУН УКРАЇНСЬКА МАТІР У ТИСЯЧОЛІТТЮ Завдання й обов’язки української матері складні і трудні, як в Україні так і в розсіянні, а відповідаль ність її перед народом величезна, бо ’’найтяжчий злочин — вкрасти у народу тобі повірене життя” — сказав Симоненко. І це правда. Серце матері страждає однаково, чи її сина уб’ють у бою на війні, чи син її відцурається свого народу, чи погорджує нею і про жене стару і немічну зі своєї хати або віддасть до старечого дому. Важкі завдання української матері на рідних землях і на чужині: в українському селі, споконвіч ній твердині української пісні й українського слова, де зберігались віками традиції і любов до рідної землі, тепер молода мати мусить ходити на працю у колгоспі, а її дитина виростає в яслах, найчастіше під опікою вчительки-росіянки, що не навчає лю- бови до свого, але чужого уряду, до ворожої окупан- ської нації. Багато дітей підпадає під впливи чужого довкілля в піонерських клюбах, де діти мають кращі харчі та іграшки, користають з дарових прогулянок, а в шкільному віці зі спортового виряду, музичних і танкових курсів, а все оте спілкування відбувається у чужій, а не рідній мові. Так було вже в 1960-их роках, як це влучно відмітив тоді Іван Дзюба в своїй студії ’’Інтернаціоналізм чи русифікація?”, наводячи розмо ву двох ’’українських мамаш”: ”Мой син із-за етого украінскаго язика нє пошол в школу. Он нєнавідєт учітєльніцу украінскаво язика. Он називает єє ”бан- дєровка”. І так виросли і виростають дальше вислужники, які неначе яничари не люблять нічого рідного і тому служать ворогові. Таке то при ниження української мови і не лише мови, але й культури і своєї гідности довело до спустошення, яке грізним мементом охопило українських радян ських письменників у минулорічному, 1987 р. з’їзді СУП. Страдальна українська мати! Не допоможуть тобі ’’перестройки” і ’’ґласность”, бо треба було б перемінити свідомість і гідність! А тут? Скільки матерів чує кожного тижня, а може й кожного дня: ”Я не хочу ходити до школи ук раїнознавства, я не потребую української мови”! ”Я американець, канадець, австралієць і Бог — зна хто?” Не легко також завдання української матері в розсіянні по чужих чужинах. Тому українські школи що раз то менші чисельно. Батькам часто жалко, що їх дитина "перевтомлюється” , бо аж 6 днів ходить до школи. А ми хіба не ходили 6 разів до школи та й не мали авт чи автобусів? То ж не жалійте, україн ські матері, своїх дітей, не мрійте про їх ’’велику ка р’єру” , бо чого ж варта кар’єра, коли втратите свого сина чи дочку для свого народу? Українська стара приповідка каже: ’’Дитину ховати — це камінь глода- ти”. Підніміть цей камінь-обов’язок і, не зважаючи на усі камені, що їх кладе життя на вашому шляху, ваш найважливіший обов’язок — збереження своєї дити ни для України. У ’’Свободі” з дня 26 лютого ц.р. був поміщений лист до редакції п.н. ’’Українська мама”, що сердеч но й приступно з’ясовує обов’язки української матері в розсіянні. Тому треба дякувати і часто повторяти цінний для всієї еміграції лист Bill. Ольги Шкафаров- ської-Рудик, матері, що на чужині виконує добре свої материнські завдання — МАТЕРІ ТИСЯЧОЛІТТЯ! З ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ УКРАЇНСЬКА МАМА Мені чомусь здається, що матері двоє малих дітей є тяжче пережити шкільний рік, як тим малим дітям. А кому ще тяжче? — Українській мамі. Мої сусідки аж віддихнули, коли на початку вересня їх ні діти сіли на автобус і поїхали до школи. А я не віддихну ла, повернулася до хати й зараз зажила додаткові вітаміни, бо я знала що з тим першим днем починається довгий і тяжкий рік. ...Як і всі родичі, ми, українці, хочемо нашим дітям дати все що в наших силах, і тому по науці вони мають різні зай няття — балет, музика, спів, спорт. Але на тому не кінчаєть ся. Коли неукраїнські родичі відпочивають, а їхні діти по- дворі бігають чи до телевізії приліплені, то ми і наші діти далі в дорозі. Бо не забудьмо — українознавство, народні танці, сумівські чи пластові сходини, гра на бандурі, проби хору, драматичні гуртки, світлички, національні свята чи програми і Служба Божа кожної неділі... ...Але я не шкодую свого часу і буду це щороку робити. І коли будуть мої діти вже старші, то навіть на забави знову почну ходити. Тільки бажаю одного, щоби ви, українські матері, також водили своїх дітей. Не шкодуйте свого труду і часу. Нехай наша українська молода громада зростає і співпрацює. Веселіше буде нам і нашим дітям. Оля Шкафаровська-Рудик Иорктавн Гайте, Н.Й. Українські Матері, відсвіжені й скріплені святку ваннями 1000-ліття Християнства, несіть гордо ваші щоденні завдання і виконуйте цей великий обов’язок збереження ваших синів і дочок для України, бо молоді Матері — остання твердиня нашої національ ної свідомости! Наша матір ніколи не була ’’лялеч кою”, але була захисником найціннішого скарбу — молодого покоління!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
