Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Ділимося сумною вісткою із українською громадою і членством СУА, що 1-го січня 1988 року відійшла в засвіти від сердечного удару Єлисавета Мадич на 75-му році свого трудолюбивого життя. Покійна Єлисавета Мадич, з дому Кузьма, народилась 5 березня 1913 року на Закарпатті. Свою освіту здобувала в Ужгороді, в Мукачеві, в Празі. Вже з молодих літ належа ла до Пласту і працювала в ньому а також в Союзі Карпат ських Студентів. Працювала у видавництвах ’’Пробоєм’' і "Просвіта” . В Чехії працювала в школі, в Ярославю вела ді вочу бурсу та Пласт при Торгівельній школі, де старалася прищепити своїм учням національну свідомість і любов до свого. В 1944 році втікає з чоловіком до Баварії, звідки в 1949 році виїжджає до Америки, до Дітройту. Тут також, не гайнуючи часу, включається до праці в Пласті а згодом в СУА, до 26-го Відділу, де впродовж довгих років є секре таркою та головою Контрольної комісії. Покійна також належала до Контрольної комісії при О кружній управі в Д і тройті. Покійна виховала 2 дітей: дочку Анну і сина Воло димира, даючи їм вищу освіту і хотіла теж дати освіту сво їм внукам. Покійна залишила в глибокому смутку свою доню Ан ну з мужем Ю рком Бліхарем, сина Володимира з дружи ною, семеро внуків, сою зянок і членів інших організацій, до яких належала. Похорон відбувся при участі членок, які відпровадили її тлінні останки із відзнаками і прапорами до церкви Непо рочного Зачаття ПДМ в Гемтремку, а відтак до Ващінґтону, Д.С. на Український цвинтар, де спочиває тіло її чоловіка Володимира. Від 26-го Відділу прощала Покійну К. Кобаса — голова, згадуючи її заслуги і добру жертвенну вдачу. Від Окружної Управи СУА прощала голова — Орися Лончина. Від гуртка емеритів "Червона Калина", що знаходиться при Україн ському Селі у Воррен, де Покійна була секретаркою, про щав її голова — Мирослав Кальба. Всі вони згадували її за слуги і працю в організаціях. Спи спокійно дорога сестро союзянко, пам’ять про тебе залишиться між нами, а амери канська земля хай буде тобі легкою. Управа і членки 26-го Відділу СУА їм. О. Басараб Дня 22-го січня 1988 р. членки 93-го Відділу СУА у Гартфорді були глибоко діткнені вісткою, що несподівано відійшла у вічність їхня невіджалувана членка бл.п. Стефа нія Балко. Ненадійна смерть забрала дітям любу матір, а внучкам дорогу бабуню, нашій церкві добру і жертвенну парафіянку, а громаді віддану громадянку. Покійна Стефа нія була членкою 93-го Відділу від самого початку його заснування. Все готова до помочі і товариської співпраці. Покійна приїхала до США, як багато із нас, повна енергії і охоти передати українському молодому поколінню своє знання і любов до всього рідного — українського. Довгі роки була учителькою української парафіяльної школи при церкві св. Михаїла в Гартфорді і з ентузіязмом помагала пластовій молоді. Піддержувала ідею ширення української культури і науки в чужому середовищі, тому й з охотою сповняла завдання представниці Української катедри Гар вардського університету в Гартфорді. Ця скромна по смертна згадка про св. п. Стефанію Балко нехай буде доказом, що пам’ять про неї буде все поміж нами. Мирослава Солук, пресова референтка 93-го Відділу, Гартфорд ЗГАДУЮЧИ ОКСАНУ РУДАКЕВИЧ В ж е в п ’яте яблуні розцвіли, Як Ти пішла у кращий світ, Для нас тугу Ти залишила І спомин праці довгих літ! У місяці червні минає п’ять років, як у нашому 10-ому Відділі нестало одної членки. Це сталося так несподівано, що тяжко було повірити, що така здорова Оксана від нас відійшла. Оксана була ще в силі віку та багато молодша духом. її ніжна душа була обвантажена різними життєвими проблемами, яких вона майже нікому не зраджувала і закривала це приязною ус мішкою, теплим словом, а навіть жартом. Оксана Рудакевич з дому Кліма, народилася в Ославах Білих — на Гуцульщині, де її батько був священиком. Ди тинство її пройшло в Шуровичах, де вона мала змогу вивчати свою українську мову, яку ціле своє життя старан но плекала. Після семинарійної матури в Станиславові, учителювала коротко, бо вступила до театру ім. Тобілеви- ча, який по деякім часі об’єднався з театром Заграва і змі нив назву на театр ім. Котляревського. В тому театрі Окса на працювала до вибуху другої світової війни. Там вона по знайомилася з Ярославом (Пінотом) Рудакевичем, якого вибрала собі за свойого життєвого подруга на ціле своє життя. За першої совєтської окупації Галичини, Оксана пра цювала у Львові в Театрі ім. Лесі Українки, за німецької окупації у Львівському Оперному Театрі. На еміграції по дружжя Рудакевичів опинилося в таборі Ля-Ґарде, в Ашафенбурґу, де Оксана виступала з гуртом інших акторів у кількох п’єсах. Приїхавши до Америки, в числі п’ятьох осіб, бо була в них вже дочка Лідія і сини Ярема і Ю рко, родина Рудакевичів замешкала у Філядельфії. Оксана від разу включилася у театральне життя. Вона виступала в ба гатьох п’єсах під керівництвом Вол. Блавацького, а відтак у 32 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1988 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
