Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
На прощання поцілував руку і промовив: — Дякую вам за чарівний вечір! Відходила впоєна щастям. Після цього вечора вже більше не бачилися. Ні коли не могла зрозуміти, чому не прийшов більше. Сама не шукала його, дівоча гордість не дозволяла. Тяжко було переживати розлуку після того, як відчула, що збудив у ній почуття, якого ще ніколи в житті не зазнала. Думала, що та сама струна і в його серці забреніла. Але мабуть ні, коли не шукає зу стрічі з нею. Правда, бувало ще до того, що вони ба чилися зрідка і випадково, але їх зустрічі були зав жди дуже цікаві. Про що тільки не говорили! Біжучі події, література, мистецтво, музика — все те ціка вило їх, а час летів, неначе стріла. Кожна зустріч за лишала помітний слід у їхніх серцях, хоч може й не усвідомлювали собі цього. Оксана ще більше замкнулася в собі. Знала, що тільки праця врятує її від роздумувань над зраненим серцем. Студії в університеті та в консерваторії за бирали багато часу. Декілька годин у тижні присвя чувала своїм учням, які давали їй можливість жити дещо ліпше, ніж дозволяла маленька стипендія. Мало часу залишалося на читання, але без того О к сана не могла жити. Читала часописи і вже в ліжку хоч декілька сторінок якогось цікавого твору. Час від часу ходила ввечері на концерти чи до театру зі знайомими. Були між ними і такі, що зали цялися до неї, закохувалися, признавалися навіть у коханні. Оксана зручно відхиляла їх, але не рвала добрих відносин. Вона любила товариство, любила бути об’єктом уваги, любила навіть слухати завваги про її красу, розум, елеґантність. їй подобався легкий флірт, хоч у душі було вирите тільки єдине ім’я. Випадково довідалася Оксана, де подівся Бог дан. Виїхав до Італії. Він завжди мріяв побувати у світі. Потребував нових вражінь для своїх романів. Це роз’ятрило присохлу Оксанину рану. Але ні, не піддасться! Богдан не заслуговував на її глибоке по чуття, коли не дає про себе вістки. Не хоче вже про це й думати. Музика, тільки музика дасть їй заспо коєння! На абсольвентському концерті Оксана хоче грати ’’Місячну сонату” Бетовена. Ще тоді, після кон церту віденської піяністки, докладно простудіювала цю композицію, постановивши наслідувати славну віртуозку. Але сьогодні не хоче нічийого насліду вання. Вона дасть свою власну інтерпретацію. Так, як підкаже їй серце та розум. Ще майже місяць має до виступу, ще буде доволі часу опрацювати твір. І почалася невпинна, довга, тяжка праця. Оксана зачинилась у хаті, сама нікуди не ходила й у себе не приймала гостей. Всю свою істоту віддала ’’Місячній сонаті”, цій пісні кохання, присвяченій талановитій учениці Бетовена графині Giuliett’i Guiciardi, до якої загорівся палким коханням. Хто до музики підходить із серцем, напевно від чує, що в цьому творі Бетовен змалював своє кохан ня та зв’язані з ним муки. Перша частина названа ’’Adagio”, повна глибокої, мелянхолійної туги. Друга — це скарга на долю, не побажала йому зазнати щастя з коханою. Третя — це бурхливий біль мистця, якому нераз здавалося, що щастя вже близько, а воно, обманливе, неначе з високої гори скотилось у безвість. Оксана найбільше переживала ’’Adagio”. Воно так гармонізувало із станом її душі, з її переживан нями. Час минав. Залишилося тільки декілька днів до концерту. Оксана тривожилась. Прийшов день концерту. Оксана встала раніш, як звичайно. Не могла лежати, коли ждало її стільки переживань! Перед полуднем ще декілька разів повторила свій репертуар. По обіді лягла відпочити, але настирлива думка про концерт не давала спокою. То з жахом уявляла собі, як помилятиметься у грі і тоді тремтіла вся від хвилювання, то бачила в уяві бурхливе захоплення публіки її виконанням: тоді радість розпирала груди. Яка шкода, думала, що Богдан так далеко! Ах! Вона б показала йому, чого досягнула впертою працею! Ввечері вдягнула довгу білу шовкову сукню, що рясними фалдами спадала до землі. З приємністю побачила в дзеркалі, як надзвичайно гарно контрас тувала біла сукня з її темним волоссям, що кучери ками розсипалося по шиї. Тимчасом заля заповнювалася гістьми. Коли Оксана прийшла на сцену, застала вже всіх учасників концерту, які з тремтінням очікували свого виступу. Тут проявлявся індивідуальний характер кожного з них. Скрипак нервово витирав хустинкою руки і вже вдесяте перевіряв, чи скрипка добре на строєна. Гарненька у блакитній суконці неспокійно проходжувалась і тільки час від часу поправляла в дзеркалі довгі золотисті льоки. Оксана, здавалось, була спокійна. Тільки легке тремтіння рук зраджувало, що нерви не зовсім у порядку. Але Оксана вміла панувати над собою, не хотіла, щоб знали, що діється в її душі. — Ах! Як я боюся! — застогнала співачка. — Хоч би вже позбу тися цього виступу! Яка я буду щаслива! Підемо з Ігорем після концерту до каварні. — Чого ж тобі боятися? — спитала Оксана. — Голос маєш гарний. Твоя кольоратурна арія з ’’Се вільського Цирулика” напевне викличе бурю оплес ків, запевняю тебе! — Яка ти спокійна, Оксано! Візьми мене за руку, може передаси мені хоч трохи своєї рівноваги духа. Оксана всміхнулась і тепло обійняла співачку. Рада була б, якби вдалося їй хоч трохи заспокоїти товаришку. Тимчасом концерт уже почався. Нервовий скрипак майстерно виконав концерт Бруха. Не було помітно треми. Мабуть заспокоївся, коли з перших тонів відчув, що добре грає. Ще декілька тактів останньої частини і скрипак кланяється. Щасливий що все пішло добре. Панно Гайківська, на сцену! — гукнув розпоряд- чик. Співачка вирвалась із обіймів Оксани, ще раз глянула в дзеркало і вийшла на сцену. Перші нотки зраджували легке хвилювання, але дедалі, все було краще та краще, аж врешті розспі валася соловейком. Молоденький, свіжий голосочок перлами сипав стаката, майстерно виводив кучеряві тріолі та легко котився найрізноманітнішими паса жами вгору та вниз. А коли трапився по дорозі ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1988 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
