Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Брунет не відважився більше заговорити. Від чув, що це не є жінка, з якою можна денебудь нав’я зати знайомість. Ще якийсь час ішов за нею, але, ко ли побачив, що даремні були б його залицяння, зник. Тимчасом Оксана перейшла до другого відділу вистави. Тут інші теми композицій. Не страшна дій сність, а славне наше минуле. Ось легендарний Кожум’яка б’ється з лютим змі єм; там гордий лицар Святослав з мечем у руці, го товий до бою з половцями; а онде широкоплечий козак на спіненому коні рветься кудись уперед із розвіяним від вітру чубом та полами широкого жупа на. Третій відділ помітно відрізнявся від поперед ніх. Якимсь спокоєм повіяло. Ось легкий танок ру салки, що маленькими ніжками ледве торкається підстави. Он чарівна постать усміхненої молодої дів чини з розплетеними косами, що легкими хвилями збігає по плечах. Ще декілька погрудь, в яких Окса на пізнала відомих громадських діячів, поетів та му зик, і враз її увагу прикувала струнка жіноча постать, витесана з білого мармуру. Схилена вниз голова, тужливо задумане обличчя. З-під довгої легенької туніки, що гармонійними фалдами спливала додолу, ледве зарисовувалося молоде, гарне тіло. З голови, неначе у Мадонни, легкими хвилями спадав довгий серпанок, зібраний лівою рукою в м’які згортки. У безвладному положенні правої руки та в усій постаті меланхолійний спокій та глибока туга. На постументі вирізьблено: ’’Adagio”. Чимось близьким, рідним повіяло! Скільки думок збудив цей високо-мистець кий твір! Оксана миттю кинулась шукати розпорядчика. Вона повинна цю річ купити! Вже уявляє собі, як прикра сить нею свою скромну кімнату. Ціна висока, але саме вчора дістала від своїх учнів місячний заробі ток. Помешкання вже заплатила, а харчуватися, буде скромніше. І ось дорогоцінний скарб в її руках. Несе обе режно, неначе це не мармур, а кришталь. Трамвай завіз її майже під будинок, де жила. Ви віркою вибігла по сходах на третій поверх і нервово відчинила двері своєї кімнатки. Куди поставити? Шукала очима догідного місця. Ага! Ось тут, біля фортепіяну, на цьому високому столику замість ста рого годинника. І так давно вже не ходить. Білий мармур та чорний фортепіян будуть гарно контрас тувати. Неначе ясніше стало в хаті. Аж тепер відчула втому в усьому тілі. Сіла в гли боке, м’яке крісло напроти статуї і не могла ніяк на любуватися. — ’’Adagio”. Мабуть скульпторка і музику добре розуміє, коли так влучно зображує музичні твори? Але чому саме ’’Adagio”? Невже і в скульпторки якісь переживання, зв’язані з музикою? Нитка споминів снується, як павутиння, картина за картиною пересувається перед очима. Чому вони так дивно розійшлися? Ні не розій шлися, а просто більше ніколи не бачилися після того пам’ятного концерту. Минає вже п’ять років від того часу, як сиділи поруч на концерті славної пія- ністки з Відня. Тоді Оксана, захоплена грою, спочатку й не по мічала присутности Богдана. Піяністка грала її улюблену композицію ’’Місячну сонату” Бетовена. Оксана нічого не бачила, тільки маленькі ручки пія- ністки, які майстерно бігали про клявішах. Особливе враження зробила перша частина цього твору — ’’Adagio” яке так гармонізувало із вдачею Оксани. — Ви тремтите, Оксано! — сказав Богдан теплим голосом, взявши, її за руку. Не боронилась, а тільки здивовано глянула йому ввічі. — Вона чудово грає. У мене неначе крила виро стають, щось несе мене високо, аж понад хмари, — прошепотіла Оксана. В цій хвилині була дуже гарна. Очі горіли вог нем, зарум’янені щоки, неначе зрілі броскви, вкраша- ли обличчя, а легко відчинені уста пашіли схвильо ваністю. Не міг відірвати очей від неї. Такою не ба чив ще ніколи. Коли піяністка скінчила грати, посипались бурх ливі оплески. Оксана схилила голову й задумалася. Чи буде й вона колись так грати? Правда, професор каже, що вона талановита, тільки занадто індивіду альна. Нелегко піддається його школі. Він признає, що для її легких пальчиків нема тяжких пасажів, що її інтерпретація глибоко обдумана, має в собі особ ливий чар, який часто зворушує до сліз, але школу за школою треба переходити точно й терпляче, ви стукуючи кожен тон, бо кожна школа є написана для того чи іншого, технічного вдосконалення. Без таких вправ ні одна славна піяністка не обійшлася. Оксані нераз неприємно було слухати дорікань професора, тим більше, що вона й сама признавала, що вправи мусить грати, хоч як це їй не подобалось. А сьогодні на концерті цієї видатної піяністки поста новила послухати всіх порад професора, бо й вона хоче бути доброю П ІАН ІС ТКО Ю . — Чому ви так посумніли, панно Оксано? — спитав Богдан. — Посумніла? Ні! Я дещо передумала і зробила постанову. — Можна знати, яку? — Скажу вам аж тоді, коли вдасться мені вико нати її — відповіла Оксана. — Ви для мене завжди неначе загадка. Я часто не розумію вас, панно Оксано. — Може колись зрозумієте, — сказала, всміхнув шись. Не мала бажання говорити про себе. Вона також не завжди розуміла його. Деколи був ніжний, уважний, а інколи холодний, чужий, заглиблений у своїх думках. В такі хвилини Оксана зле чулася, не наче тратила ґрунт під ногами. Тоді думала: я для нього чужа людина, коли не ділиться зо мною своїм переживанням. Коли вийшли на вулицю, Богдан узяв її під руку. Відчувала що він тремтить. Легенько стиснув її руку. Приємний ток перебіг по тілі. Вперше відчула, що ця людина найближча їй з усіх. Ішли мовчки. Не треба було слів, коли двоє сер дець билися однаковим ритмом. Вулиці, висаджені акаціями, одурманювали п’ян ким запахом. 14 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1988 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
