Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Хвилі радості — дні розплати. А човен вж е вж е на риф жене. М ожна вж е перейти всі утр а ти , В ід стр аж д ати й спалити мости. М ожна навіть уж е попрощатись. Але як це по-людськи: ж д а ти, Хай ця чаша мине... Тільки пам’я ть — око за око! Всі віки — тільки тьма в очах... Як т о треба з л е тіти високо, Щоб узр іти спасенний шлях. Всепрощення і вселюбові, Вільне слово надії — всіх М арноту безконечних слів. Але як по-земному глибоко: Я приніс вам не мир — меча. Все під сонцем, що ж и т и хоче, Поривається в ц віт і плід. Його вітер ж и т т я толочить, Його хвиля війни змиває, Воно просто на брук лягає І стікає потоком в рів... Але де т і, що вільно хочуть вмерти й с т а т и сіллю землі? Розкрутилось, зійшло з орбіти І пішло у словесний ріст... Скороспілі шкодливі д іти Р озтоптали щось дуже просте Загубили щось дуже давне і забули щось дуже вічне: Дух святий, молитви біль Все держ иться на гранях віри — Тонких струнах, які з основ Ж ивлять дух і проміння віри Віри то ї, що гори ворушить, Що трим ає на хвилях моря, Що веде крізь безодні горя — Тільки віри — на хвилях віри Ожива всетворяща любов. Відчуваємо дефіцит віри і правди. Прагнемо від новити в собі і навколо себе світ, у якому можна по важати, в якому варто жити. Мусимо нагадати собі, що маємо тисячолітню християнську спадщину — з її джерелами, з її цінно стями, і то не тільки матерялізованими в камені й зо лоті, з Її істинами, яких нічим замінити. Суроґати, творені навіть талановитою рукою, — не світять і не гріють. Єдина дорога — до Джерела Води Живої. Воісти ну — навіщо та дорога, що не веде до Храму? Але в багатьох постає питання: до якого храму обирати дорогу? Слава Богу, маємо зараз значно полегше ний доступ до книг Святого Писання. Відчуваємо велику спрагу і духовний голод, якого не відають нині заколисані в сітях споживацтва, неймовірного переситу люди Заходу. Маємо просвітки надій... Не маю великої довіри до людей, котрі заго стрюють давні суперечки різних християнських церков. Ці суперечки мали свої давні гострі причини і резони, які відійшли у минуле разом з пристрастя ми. Спроба їх оживити не йде від великої віри і щи рої любові до Бога. Швидше, вона йде від резонів надто земних. Нині, в кінці XX віку, ми загубили ба гато цінностей. Хай же між загубленими будуть пе редусім чинники, що різнять і роз’єднують християн ський світ. Адже нині багато молоді йде до віри вза галі — не від церкви, а від книги... Якщо політики вже проймаються ідеями еколо гічної, культурної, духовної єдности світу, то як же нині цього не розуміти людям, які моляться тим самим іменем Отця і Сина і Духа Святого? ’’Згода будує, а незгода руйнує”. Може, нам бракує енту- зіязму і солідарності в розбудові Храму? Постанова Другого Ватиканського Собору про екуменізм була воістину голосом мудрості, що йде від Святого Духа. Це з тих постанов, що мають не ухильно втілюватись у життя в дусі суворого часу випробувань. Ідеться ж не про те, щоб народи і громади зрікалися своїх традицій і обрядів в ім’я уні фікованої безвірної єдности... Свято берегли обря ди, звичаї, традиції, але — стоячи на колінах перед Спасителем, який заповідав нам єдність і любов. Визнаємо, що завжди була і буде велика взаємо повага між справді віруючими людьми різних цер ков — це перегук споріднених духом. Хай та їхня єд ність стане прообразом для всіх. І хай наше свято — тисячоліття християнства буде святом єдности і по чатком нашого духовного відродження. Слава Отцю і Сину і Святому Духові. Амінь.
Page load link
Go to Top