Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Зліва: Євген Сверстюк, Вячеслав Чорновіп, Михайло Горинь. Київ, 22 травня 1988 р. Fr. I. Evhen Sverstiuk, V. Chornovil, М. Horyn. Kiev, 1988. Історія світу, історія нашого народу була б зов сім іншою, якби володарі, світські й духовні, ставили скарби небесні вище над скарби земні. Якби Брест ська унія 1596 року забезпечила справді християн ську рівність двох глибоко споріднених народів, це була б наймогутніша цитадель духа на сході Европи. Якби наша Переяславська угода з Росією в 1654 році пішла справді на зміцнення держави християнської, яка тримала незалежну хоругов православія проти мусульманського моря, що вже затопило ієрархії Константинопольську, Єрусалимську, Антиохійську, Александрійську — якби так, як марили наші борці за віру предків — була б вільна могутня спільнота православних народів — замість царської Росії — тюрми народів. Росія справді з нашою допомогою підкосила Оттоманську імперію, але що з того, коли право славну віру царі довільно використовували лише як знаряддя, а церкву поставили в кріпосну залежність. Що з того, коли український люд змушений був ті кати від єдиновірного царя в державу ’’бусурман”, бо там більше волі, і людяности. Був єгипетський полон, але не було духовної єд- ности в тих уніях... Були тільки прагнення фізичного поневолення. В прагненні відбитися від чужих кумирів і чужої корисл ивости український народ шукав свого захисту під крилом Христа і культивував храм у душі своїй. Не маючи своєї держави, не мав і церкви, підтримуваної державою. Не було поставлене належне і єдине ре лігійне виховання. Але духовний самозахист народу був такий силь ний, що громада створювала братства і братські школи для християнського виховання. Громада створювала протестантські церкви, які мали і мають велике поширення на Україні, але страждають недугою ізоляції. Всупереч погромній імперській політиці Ро сії щодо Української Католицької Церкви українські громади відстоювали і будуть відстоювати сильно Католицьку Церкву грецького обряду, яка не хоче слугувати царям земним і воліє підпорядковуватися апостольській столиці, котра має належну повагу до кожного народу, кожної культури і мови і, головне, — не втрачає і нині своєї первісної духовної енергії. Православна Церква протягом віків була нашою колискою духовности, нашою школою краси і людя ности, нашим національним прапором у боротьбі за право бути собою. Вона виявила мудру терпимість до вкорінених у народі прадавніх обрядів і звичаїк В народно-пісенну естетичну стихію вона внесла бо жественну мелодію молитви і гімну, в народний жи вопис вона внесла елемент витонченої духовної кра си, вона звеличала землю урочистою красою собо рів і церков. Правду казали Володимирові посли: ” В грецькій церкві найбільше краси” ... В церковних спі вах переливається в душу небесна благодать. Прав да й те, що грецька літургія найближча до мови Євангелія, що мова відправи в православній церкві в давнину була майже зрозуміла народові. Не було жодного перебільшення в тому, коли ка зали: ’’Наша мати — Церква Господня”. Вона вела дитину від народження і хрещення — крізь усі свята і будні — аж до останнього прощального дзвону... Найбільшої руїни зазнала Українська Автокефальна Церква, що вирізнилася з Російської після краху ім перії, але незабаром була засуджена за волю до самобутнього життя в традиціях нашого народу.
Page load link
Go to Top