Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Обпога міста. Ілюстрація з Радзівіллівського літопису, XV стол іття. Siege of a town. Illustration of Radzivil chronicle, XV cent. ків” та протиставляється ’’лагідний і тихий” звичай полян побутові інших племен, що ’’жили в лісі, яко і всякий звір”. В таких умовах важко було вести місій- ну працю, тому й стан цей існував ще довгий час. Ще іншим утрудненням була неповна підпорядкованість державному центру деяких племен. Новгород весь час старався вести незалежну політику і не раз про тиставлявся Києву, а багато інших племінних осе редків (зокрема неслов’янських) було пов’язаних з державним центром тільки тим, що платили данину. Тому й не дивно, що християнізація на тих землях натрапляла на опір і протидію з боку язичницьких жреців. Опір мешканців Новгорода був так ворожий, що тисяцький Путяга Вишатич та посадник Добриня змушені були вжити сили проти непокірних. Та зако- рінення поганського світогляду було таке глибоке, що ще 1071 року язичницькі жреці-волхви перетягну ли на свій бік майже всіх міщан. ”І був заколот у місті, — пише літописець, — і всі вірили йому, і хо тіли погубити єпископа. Єпископ узяв хреста в руки, одягнув ризу, вийшов наперед і сказав: — Хто хоче вірити волхву, хай іде за ним. А хто вірує Богові, хай іде до хреста. І розділились люди надвоє. Князь Гліб і його дружина пішли і стали коло єпископа, а люди всі пішли до волхва. І почався бунт і заколот великий між ними”. У цьому ж році (1071) вибухло викликане волхвами заворушення в Ростово-Соз- дальській землі, придушене Яньом Вишатичем, що прибув там від чернігівського князя Святослава зби рати данину. За переказом Києво-Печерського па терика мученицькою смертю за віру загинув перший ростовський єпископ Леонтій (к. 1073-1076). Такою ж смертю померли чернець Києво-Печерського монастиря Кукша та його учень, що проповідували християнську віру серед в’ятичів. Ще пізніше заве дено християнство в Муромській землі, де ’’невірні люди” звели страшну боротьбу з князем Костян тином Святославичем. Слід додати, що ніякого успіху, як пише літописець, не осягнула пропаганда волхвів у Києві. Другою важливою причиною цього, що христи янство не могло відразу поширитися й утвердитись на такому великому просторі Київської Русі, був брак відповідної кількості духовних — пресвітерів. Бо хоч християнство поширювалося на Русі вже від 867 року, чи навіть раніше, то київський осередок не виховав своїх місцевих священиків для місійної праці. Щойно за Володимира Великого, а передов сім за Ярослава Мудрого, коли розбудовано шкіль ництво та розвинулося монастирське життя, тоді по чало зростати число не тільки священиків, але й сво їх руських єпископів. До цього часу основною базою звідки Київська Русь набирала пресвітерів, була Ві зантія, очевидно в першу чергу ті її землі, де знана була слов’янська мова. Передовсім, отже, як засвід чує літопис, Корсунь, а з ним Тмуторокань, але також Болгарія, звідки й прийшло на Русь слов’ян ське письменство релігійного змісту. Цілком імовір но, як думає Г. Ловм’янський, що на Русь могла пе рейти слов’янська місія з Кракова, після витиснення її звідси 997 року єпископом Войцехом4. Із введенням християнства в Київській Русі по в’язане встановлення церковної організації та будо ва церков. На жаль, основне джерело історії Київ ської Русі — ’’Повість временних літ” — містить дуже мало інформацій на цю тему. Найстарший літопи сний звід взагалі нічого не згадує про встановлення митрополії у Києві та перших митрополитів, хоч на тякає на наради князя Володимира з єпископами. В Новгородському літописі під 989 роком є згадка про охрещення ’’всієї землі Руської” та встановлення ми трополита в Києві й архієпископа в Новгороді (вірні ше єпископа, бо архієпископи в Новгороді появ ляються щойно з XII ст.). Немає точності й щодо імені цього першого митрополита. В пізніше записа ній традиції згадуються імена Михайла або Леона (Леонтія). Знову ж в одному з джерел цей же Леонтій виступає як переяславський митрополит, а деякі літописні записки згадують ще іншого пере яславського митрополита з другої половини XI ст., Єфрема. На основі цих вісток витворився погляд, що спершу митрополичим містом був Переяслав і щой но Ярослав Мудрий, збудувавши митрополичу цер кву — собор св. Софії (1037 р. — раніше вважалося, що тоді почали будувати собор, та найновіші дослі дження вказують, що це рік закінчення будови) пе реніс митрополію до Києва.Незалежно від цього се- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
