Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
томість пішла під культурний вплив східного Риму — Візантії. Це було зовсім природно — Візантія була ближча географічно, а культура її — і духовна і мате- ріяльна, стояла без порівняння вище; це щоби так сказати — був гарячий ясний день, тим часом, як над Німеччиною сходила блідонька зоря. При тому візантійська культура була ближча й своїм змістом — вона ж була перейнята не тільки східними еле ментами, до котрих Русь була призвичаєна безпо середньо, а й слов’янськими. А предвидіти, що західній культурі призначено було рости, а візантій ській — маліти, тоді не можна було. Візантія стояла і політично, і культурно в зеніті своєї сили і слави”2 За словами літопису "минуло ще одне літо і в тій порі... в літо 988 пішов Володимир на Корсунь, місто грецьке”. Автор літопису не подає причини цього походу руських військ, очолюваних київським кня зем, на Херсонес у Криму (слов’янська назва ’’Кор сунь” — сьогодні передмістя Севастополя). Оскіль ки має це неабияке значення для зрозуміння ходу подій, необхідно звернутися до інших джерел. Араб ський історик Ях’я ібн Саїд аль-Антакі (980-1066) пи ше, що 14. IX.987 візантійський цар Василій II, у зв’яз ку з загрозою, що утворилася внаслідок зради і по встання проти нього командуючого візантійськими військами в Малій Азії Варда Фоки, був змушений обставинами звернутися до ’’царя Русі” з проханням про допомогу. Володимир пристав на це, а одночас но вимагав, щоб візантійські імператори віддали за нього свою сестру Анну. Царі, Василій II та його брат Константин, погодилися під умовою, що Воло димир охреститься "і уложили поміж себе умову про посвоячення”. Після цього київський князь вислав загони руських військ до Візантії, які перемогли бун тівників у битві під Хрисополісом (988), а пізніше розгромили їх під Абідосом (13. IV.989). Діставши допомогу і відсунувши небезпеку, ві зантійський імператор Василій II зволікав із вико нанням умови, або й взагалі не думав її здійснювати і віддавати свою сестру, ’’багрянородну дочку” візантійського імператора за ’’варварського князя” з північної країни. За традиціями імператорського двору недопустиме було таке посвоячення і вста новлювання династичних зв’язків з іншими держава ми, навіть з тими, які в очах Візантії стояли на ви щому ніж Русь культурному рівні. Вже раніше, за ча сів Константина Багрянородного, безуспішно такі заходи чинили німецький та французький королі. Цей же імператор Константин Багрянородний, дід Василія II, у заповіті своїм синам переказав, що ’’коли якийсь народ з невірних і незнатних жителів півночі домагатися посвоячення з імператором Ро- меїв, взяти його дочку за себе чи свою дочку від дати за імператора або його сина, то тоді належить таку нерозумну вимогу відхилити”3. Візантійська ди пломатія строго додержувалася цього принципу. Зволікання візантійського імператора, чи навіть мовчазна відмова від виконання угоди, викликали міждержавний конфлікт, оскільки справа одруження князя розглядалася як важливий політичний акт. Володимир Великий вирішив силою домогтися ви конання угоди і на чолі своїх військ вирушив на грецькі колоніяльні володіння в Криму. Вже раніше, в договорах київських князів Ігоря і Святослава з греками, ці володіння розглядалися як спірні тери торії. Руські війська облягли Херсонес (Корсунь) і після довгої облоги здобули його, в чому допоміг їм, — за свідченням літопису, — корсунець Анастас. Майже одночасно в Малій Азії вибухло нове повстання Фоки Скліра проти влади імператора Василія II, а від півночі на Візантію наступали бол гари. Візантійському цареві не залишалося нічого ін шого у важкому для себе становищі, як виконати прийняте раніше зобов’язання. За словами руського літописця ’’стали царі просити сестру свою Анну, го ворячи їй: — Іди за Володимира. Може ти порятуєш землю грецьку від страшної війни (...) Вона ж не хотіла йти, одмовлялася: — Як у полон іду, краще б мені вмерти тут. І ледве примусили її царі. Вона сіла в корабель, з плачем попрощалася з рідними своїми й попливла через море. Коли ж прибула в Корсунь, вийшли їй назустріч корсунці з поклоном, привели її в місто і посадили в палаті”. Дальше літописець роз казує про хрещення Володимира в Корсуні і шлюб з Анною. Після вінчання князь відступив Корсунь Ві- Стилізоване зображення храму. Добрилова Євангелія, 1164 рік. Styiiized depiction of a church. Dobrylov Gospel, 1164. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
