Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Петро Рубан Petro Ruban Іван Сокупьський Ivan Sokulskyj лишалися в той час (це був квітень 1987 року) в концтаборі на Уралі, та про умови, в яких вони перебувають довгі роки. Прокурор Рахманін пише, що він у складі прокурорської комісії для нагляду відвідав у листопаді ц.р. зону особливого режиму в Кучино, і заперечує твердження Розенталя про тяжкі умови утримання в’язнів. Він взагалі заперечує існу вання в’язнів сумління в цьому таборі, підкріплюючи своє заперечення зневажливими лайками. Світлична згадала свідчення іншої сторони — тих, хто в Радянському Союзі позбавлений права голосу, політичних в’язнів, яких прокурор Рахманін намагається зобразити як зграю кримінальних зло чинців — злодіїв, ґвалтівників і терористів — як от Миколи Горбаля, Левка Лук’яненка, Василя Стуса, Баліса Гаяскаса. Зокрема вона прочитала уривок з інтерв’ю недавнього політв’язня цієї зони Михайла Гориня журналові ’’Український вісник”. Про умови в таборі Михайло Горинь розповідає таке: "Ті, хто зві дав тюремних гараздів, переконалися, що кучин- ський особливий набагато суворіший за режимом, ніж Чистопольська тюрма. При тому переважна більшість в’язнів старшого віку і хворі”. ’’Жодного разу не був на побаченні Іван Кандиба, Григорій Приходько, Левко Лук’яненко, часто забирали поба чення у Василя Овсієнка. Проте сувора ізоляція не надломила їхнього духу. Як правило, камери ком плектують психологічно несумісними в’язнями, ви користовуючи для організації конфліктів колишніх кримінальних злочинців. Як і раніше, продовжують карати політв’язнів за невиконання норм виробітку. Варто протягом кількох днів не виконати норму на 100% — і людина потрапляє в карцер. Хоч наш конц табір став мініятюрний, карцери не порожніють. Як і раніше, всі зусилля спрямовані на сувору ізоляцію: між камерами, а особливо між концтабором і волею. У боротьбі з витоком інформації як страждало, так і далі страждає наше листування і записи. Останнім часом адміністрація оголосила справжню війну на шим конспектам і випискам. Отакі факти. Чи свід чать вони про те, що в коридорі кучинського особ ливого повернулися обличчям до закону?” — запитує Горинь і відповідає: — ’’Таки ні. Віяння часу туди не доходять”. Ці свідчення перегукуються із записками Василя Стуса, які він передав незадовго до своєї смерти з зони особливого режиму. Василь Стус писав: ’’Москва дала тутешній владі всі повноважен ня, і хто зберігає ілюзію, що якийсь же закон мусить регулювати наші стосунки з адміністрацією, той гли боко помиляється. Закон повного беззаконня — ось єдиний реґулятор наших т.зв. взаємин. Ми втратили всяке право належати собі, не кажучи про те, щоб мати свої книги, зошити, записи. Кажуть, коли Гос подь хоче когось покарати, він відбирає розум. Так довго тривати не може — такий тиск можливий перед загибеллю,” — писав поет у табірній клітці і ро бив трагічний висновок: — ”Не знаю, коли прийде загибель на них, але я особисто чуюся смертником”. Нині Василь Стус, як і його померлі там товариші, — лишився довічним в’язнем. Пам’ять померлих політв’язнів вшанували у Нью- Йорку. Коли піяністка Дарія Каранович почала вико нувати на їхню пошану жалобний марш Бетговена, всі у великому зворушенні підвелися і вислухали йо го стоячи. Затамувавши подих, слухали присутні та кож вірші (читав артист Володимир Курило), особ ливо Стуса, і пісні Миколи Горбаля — ”А поле те чорне” у виконанні молодого співака Олеся Кузиши- на та лемківську пісню ’’Цвинтарі” (аранжування Ка ранович). Можна тільки подякувати радянському прокуро рові Рахманіну, що привернув через газету "Нью- Йорк Тайме” увагу до забутих політв’язнів з ураль ського концтабору. Його лист є теж ’’перебудовою”. Vasyl Ovsienko Василь Овсієнко ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1988 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
