Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІРИНА КОЗАЧЕНКО ПОЧЕСНА ГОЛОВА ОКРУЖНОЇ УПРАВИ СУА В ДІТРОЙТІ. О Л Е Н А К Л И М И Ш И Н Союз Українок скінчив своє 60-ліття у Америці. Округа Дітройт найстарша у системі СУА. У її склад входять Відді ли, які проіснували більше 55 років. Це піонерки — ті, що клали підвалини під громадське життя. Приїхали вони зі ’’старого краю ” шукати праці, заробити гроші, щоб покра щати життя своє і рідних. Думали бути в Америці тимча сово. Одначе доля, головно воєнні події заставили лиши тися та творити тут життя. Не знаючи мови, звичаїв нової країни, вони не розгубились, а навпаки — зберегли свою національну свідомість, зорганізували громадське життя, побудували церкви, громадські установи, не забуваючи при тому про залишений край — в дуже великій мірі пома гали йому у різних потребах і акціях. Час діє. Ті, що були молодими, активними в громадській праці, хворіють, а то і відходять у засвіти. О днією піонеркою, якій цією згадкою хочу подякувати за велику пророблену роботу, не тільки в СУА, але загаль но в українській громаді Канади й Америки, є Ірина Піщак- Козаченко. Донька майстра-ремісника у Тисьмениці — Ста- ниславівщина. Міщанка, вихована у свідомій українській родині з твердим характером, з почуттям себевартости, чим вславилися міщани, уважаючи себе нащадками княжих бояр. Родина велика, семеро дітей, дома недостатки, треба їхати в далекий світ, шукати долі. Її старша сестра Юлія вже була в Нью-Йорку. Перша її праця — це домашня по мічниця, за вісім долярів на місяць. Вона не заломилася, хоч опинилася на низькому суспільному щаблі, який дає великі можливості схибити із консервативних засад вихо вання. У 1911 році по короткім побуті в Нью-Йорку переїха ла до Дітройту. Знову починає від праці домашньої поміч ниці у багатіїв. В тому часі у Дітройті була вже українська громада, що гуртувалася коло церкви на вул. Ґрелінґ, парохом був ве ликий патріот і громадський діяч о. Сембратович. Обдаро вана Богом почуттям громадської праці, та організаційним хистом, стає в центрі життя української громади. Обдаро вана також театральними здібностями бере участь у теа тральних виступах. В тому часі театрально-аматорське життя було досить розвинуте. Було кілька музично здібних осіб, що під проводом Атаманця ставили побутові п’єси: ”Ой не ходи Грицю”, ’’Дай серцю волю” та ін. У них прий має участь чорнява красуня Ірина. Життя з громадою дава ло відпруження по праці, а участь у п’єсах була зворотною точкою у її житті. На одній з вистав був присутній кана- дієць Василь Козаченко. Йому дуже подобалася красуня Галина ("Ой не ходи Грицю” ), він дарує їй квіти, запізна ється, просить до Канади. 1918-го року вони повінчалися у Канаді. Її чоловік працює при залізниці в різних осередках Канади, головно в Вінніпегу. Там велика українська грома да і Ірина знову в центрі громадського життя. На світ при ходить одинока дитина Леся. В Канаді Ірина перехворіла, мусіла деякий час бути під лікарським доглядом, зрезиґнувати з театрального життя (тоді в Вінніпегу був український театр Заньковецької). Але з громадської праці вона до кінця життя не відійшла. Як не могла бути активною, то живо цікавилась всім. В 1926 році Козаченки переїхали до Дітройту. У 1929 році Олена Кисілевська, сеньйорка українського жін. руху, сенаторка польського Сойму відвідувала Аме рику. Як редакторка української жіночої преси "Жіноча Воля” і "Ж іноча Доля” хотіла пізнати життя українки в новій країні поселення. На запрошення о. Сембратовича приїздить до Дітройту. Ірина Козаченко організує віче (во на вітала сенаторку із грамотою від української громади), яке стало поштовхом до зорганізування жіночого T-ва "Ж і ноча Громада”, яке відтак включилося до СУА із числом 16. (Це перший Відділ СУА у Дітройті, оснований Іриною Козаченко). Відділ розв’язався у 1950 році, Козаченко пере ходить до 23 Відділу, в якому є членкою до кінця життя. Згодом у Дітройті постають інші Відділи, що разом творять Ф ілію , яку згодом переіменовано на О кружну Управу, що її у роках 1940-49 з перервами очолює Ірина Козаченко. Свідома патріотка, з позитивним наставленням у суспіль но-громадській праці, з відповідними зв’язками і досвідом була не тільки побажаною, але й виявила себе дуже корис ною в хаосі війни, непевности та необхідної помочі "всім і всюди” . В тому часі українське жіноцтво виявило велику громадську зрілість. Як голова Ф ілії входить у склад управи Централі СУА, бере участь, як делегатка у Конгресі Союзу Українок Канади. Друга світова війна приносить на порядок дня праці українського жіноцтва справу переселенців — українців, що через воєнні події примушені емігрувати на Захід, го ловно до Німеччини. Про участь Ірини Козаченко в акції пе реселення читаємо в Альманаху УНСоюзу за 1985 рік. Там подано, що Централя СУА з підписом голови Централі Олени Лотоцької вислала у вересні 1945 року до ген. Дж. Маршала меморандум, в якому з’ясовано ситуацію біжен ців. Також у тому Альманаху є згадка про подібний доку мент, висланий до американських властей з підписом І. Ко заченко, голови Ф ілії у Дітройті (не подано тільки до кого), в якому вона дякує за успішну поміч біженцям. У 1948 році реалізуючи задум СУ з 1937 року, за ініціятивою СУА в Америці, скликано Конгрес українського жіноцтва у Ф іля дельфії, який дав почин до організації Федерації Україн ських Жіночих Організацій (СФУЖ О). Участь у ньому брала І. Козаченко, яка була до кінця життя членом-при- хильником, допомагаючи Федерації матеріяльно. В 50-тих роках зорганізовано у Дітройті "Злучений Ко мітет Українського Жіноцтва Дітройту” . Очолювала його Ірина Козаченко. Ціллю того комітету було видання книж- 22 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1988 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
