Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Вогонь ішов в їх напрямку. Батько переглянувся з мамою, тоді встав і почав поволі замикати всі вікна. — Отже.., — сказав поважно. — Якщо вогонь наблизиться, ти Олег, і я — бу демо гасити його мішками на зовнішній лінії, а мама і Ганя — коло хати. — А може би Ганю лишити в хаті? — тихо запи тала мати, — Ні! Вона там сама не витримає, крім того, якщо вогонь підійде ближче, ми всі втечемо до хати. Головне — не панікувати? Чуєш, сину?.. Олег чув. Він великими очима подивився на батька і нервово ковтнув слину. — Не підходь заблизько до дерев, їх мішком не загасиш... А ти, мамо, тримай Ганю біля себе і як треба — тікай до хати! Боже! Хоч би вітер змінився!... Дивний шум наближався, повітря тріскало і гуло якимось божевільним голосом, здавалося стріляли скоростріли, вибухали гармати і то все нараз. Олег стояв біля батька, мілко тремтячи, і дивився на чорні клуби диму, що бігли вершками дерев і стелилися в прогалинах. Було нестерпно гаряче. Раптом з лісу дмухнуло полум’ям і вогонь, пере скочивши через клапоть пожовклої трави коло доро ги, охопив групу молодих евкаліптів вже зовсім близько. Олег почув крик батька і більше відчув, ніж зрозумів зміст його слів. Він з усієї сили почав га тити мішком по плигаючих вогоньках на траві, а піт стікав по його носі і дим пік в очах. Бурко зі скаву- линням кинувся йому під ноги, Олег вдарив його мішком і крикнув перелякано: — До хати, Бурко! До хати!.. Тато, Бурко зго рить!... Але Бурко вже сам погнав на поріг, де мама, схопивши його за нашийник, попхала разом з Ганею до хати. Батько бив великим віником по палаючих кущах, з розпачем дивлячись то на Олега, то на хату. До хати було вже недалеко... Зовсім недалеко... А потім?.. — О, Боже! — шепотів безнадійно. — О, Боже! Пропали!... Коли над’їхали автомашини — ніхто не чув. Але раптом чиїсь дужі руки вихопили від Олега тяжкий мішок, кілька посмарованих постатей стали в ряд з батьком, б’ючи завзято по язиках вогню. Олег побачив, як перехрестилась на порозі ма ма, подаючи мокрий мішок чоловікові в шоломі і як раптом надія блимнула в очах батька. І в той же сам час він відчув несподіваний порив вітру з другого боку, настільки міцний і свіжий, що на мить всі повернулися, не вірючи і застигли в русі. — Тато!... Тато!! Вітер змінився!., закричав Олег, відчуваючи приплив небувалої радості і розтираючи по щоках чорним кулаком сльози змішані з потом. — Вітер!!! Вітер!!! * австрійський чагарник Впродовж 40 літ існування ’’Нашого Ж иття” фі нансова відповідальність за його видавання спочи вала на членах СУА і читачах з-поза організації. Журнал ’’Наше Життя” поступово зміняв свою фор му і оформився остаточно 1-го січня 1951 р. у влас ний, видаваний Союзом Українок Америки місячник. Зміна журналу потягнула за собою потребу старати ся про ще інші форми його фінансування. Встано влено Фонди: Пресовий і Запасний з якого відсотки покривали щомісячні недостачі. Для доповнення Ф ондів поодинокі Відділи СУА влаштовували збір ки, імпрези, базари, підтримувані українською гро мадою. Видатки, зв’язані із видаванням, росли незалеж но від старань організації. Головна Управа і редакція ’’Нашого Життя” старалися заступити оголошення, які становлять велику фінансову базу у інших публі каціях, другими способами, якими може послугову ватися неприбуткова організація. Велика кількість членів і читачів ’’Нашого Життя” посилають не тільки датки на фонди, але й пожертви на журнал з різних нагод, як побажання уродин, ґратуляції, родинні чи організаційні річниці, смерти в родині і т.п. Посила ють святочні побажання і ’’замість квітів” приятелям і рідним. На засіданні членів Головної Управи і голів Окружних Управ СУА в жовтні 1987 р. продискуто- вано ще інші можливі способи допомоги у фінансах ’’Нашого Життя”, а саме — спонсорування пооди ноких сторінок журнала (250,- дол. за сторінку) і пе реведення льотерії на терені США серед членів, чи тачів і людей доброї волі. Льос коштує одного доля- ра. На виграшку кожна Округа СУА постаралася вар тісні пожиточні речі, вартости в десятках і сотках долярів. Льотерію координує член Головної Управи СУА Анна Кравчук. Від половини 1930 року, коли порушено потребу власного пресового органу в США, а дуже послідов но від 1952 року, Союз Українок Америки старався виробити у членок свідомість, що передплата "На шого Життя” є статутовою вимогою кожної членки; членка СУА повинна ставитися до видавання журна лу як до почину організації. Не все була відповідна реакція на старання Головної Управи і редакції. Та дуже поважне представлення загрозливого стану "Нашого Життя” під час підготовки XXI Кон венції СУА і на самій конвенції, спричинилися до збільшення передплат, значить членки розуміють значіння і потребу власного організаційного органу. То ж світім свічки й підтримуймо вже запалені, як доказ нашого розуміння конечности видавання "На шого Життя”. іхч ЗАСВІТИМ СВІЧКУ для ’’НАШОГО ЖИТТЯ”* * Із статті У.Л. "Наше Ж иття”, січень 1988 р. ’НАШЕ ЖИТТЯ", КВІТЕНЬ 1988 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
