Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
золотий листок о. ГА ЄЦЬ КА Доріжкою в парку поспішала сивоволоса пані, а Юрчик, стрибаючи, старався додержати їй кроку. Здалека пробивався гомін вулиць ве ликого міста: звук автомобілевих сирен та гур кіт підземних поїздів, що з клекотом виринали з тунелів на поверхню землі. По деревах, вкри тих зелено-жовтим листям, переганялися пустунки-білочки, стрясаючи листки на ще зов сім зелену траву. Один із них спинився на рамени сивоволосої пані. Вона не відкинула його, а стиснула тремтячою рукою та ніжно притулила до обличчя. Сіли на лавці, щоб від почити. ”Щ о ти робиш бабусю, про що ти ду маєш? Мені здається, що я бачу сльози в твоїх добрих очах” — запитав Юрко. ’’Слухай, Юрчику, слухай уважно”, — по чала бабуся — ”це не казка, а правда про хлоп чика всього лиш на кілька років старшого за те бе. Було це давно восени 1918 року, так як те пер. На вулицях Львова наші стрільці боронили рідну землю, наше українське місто. Мешканці Львова, а між ними жінки та навіть діти, стара лися в який небудь спосіб їм допомогти. Нам сказали сидіти в домах, бо на вулицях відбу вався завзятий бій. І тоді крізь вікно я побачила картину, яку тяжко забути: 3 близької кам’яниці вибіг хлопчик, який в затисненім п’ястуку тримав клаптик паперу. (Як ми довідалися потім, це була важна вістка для наших вояків.) Хлопчина стрілою перебіг вулицю і зник в сусіднім домі, а коли, повертаючись, зближав ся до брами своєї кам’яниці — ворожа куля пробила його молоді груди. Я побачила щасли ву усмішку на його рум’янім обличчі, коли він лежав сам один під деревом, а на його золо тисте волосся тихо впав пожовклий листок. Він сповнив своє завдання, передаючи вістку українським стрільцям, зробив прислугу рідному Львову й рідній землі, хоч за це запла тив великою ціною — своїм молодим життям”. осіннє листя У густій завії, тихо золотії Шелестять листки. В ніжному промінні мерехтять осінні Давнії казки. У чарівну осінь ще снується й досі Казка по полях. Як до нас в віконце — засвітило сонце Наш замаяв стяг І лунає слава. ”В нас була держава”.. І дзвенить в піснях, Як стрільці-соколи Довгожданій волі Простелили шлях. ЛЕСЯ храплива М°РЯМИ нині> не на Україні, __________________ _ _________________________________ _ В чужій стороні Спонсором сторінки для дітей є п. Марія Крамарчук, Слухаємо радо казку листопада Рочестер, Н.Й. Дякуємо за пожертву — 250.00 дол. Рідної землі.. 34 НАШЕ ЖИТТЯ", ЛИСТОПАД 1987 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
