Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Дня 12 липня 1986 р. відійшла з нашого круга заслужена і загально шанована та люблена членка 22-го Відділу СУА в Чікаґо, бл.п. Марія Ке- цала. Покійна походила із патріотичної української родини Угорчаків в Ходо- рові, Зах. Україна. Там вона провела свої дитячі і молодечі роки, там закін чила спершу торговельну школу, а опісля гімназію в 1935 році, а по від бутих педагогічних курсах, учителю вала. В 1944 році, уже як дружина мґр. Романа Кецали, в наслідок воєнних подій мусіла покидати рідну землю і разом з чоловіком і малим сином Ад- ріяном виїхала до Німеччини. В таборі у Ляндеку, де народився другий син Зенон, перебула шість років, а опісля в 1951 р. вдалося цілій родині виїхати до Америки, де одразу поселилися у Чікаґо. Тут, крім піклування родиною та дуже дбайливого виховання синів, яким була взірцевою і люблячою ма тір’ю, крім заробітної праці в крамни ці, Марія Кецала знайшла час і охоту та зразу включилася в громадсько-су спільне життя. Була членкою числен них українських церковних і виховних організацій, одначе найбільше праці і часу присвятила вона 22-му Відділові СУА в Чікаґо. Займала різні пости, го лови, суспільної опіки, імпрезової, і в цій останній ділянці виявила дійсно1 незвичайно активну і жертвенну діяль ність. Кожну запляновану культурну імпрезу, зокрема літературні вечори (яких, на жаль так небагато сьогодні) вона ділово і з подивугідною енергією і знапалом, нераз серед труднощів, усе таки довела до успішного кінця. Навіть під час затяжної і важкої неду ги в родині, і свойому слабкому здо ров’ю, помимо складного доїзду до українського центру (мешкала далеко на передмісті Чікаґа), ця мужня жінка майже до самого кінця старалася як найкраще вив’язатися із своїх прийня тих обов’язків. Щедро жертвувала на різні церковно-громадські цілі, як член суспільної опіки 22-го Відділу активно займалася допомоговими ви силками до Аргентини, Польщі, Бра зілії, в цій цілі уфундувала постійну стипендію українським потребуючим студентам. Була прямолінійна, усе обов'язкова і взірцева членка, принци пові вимоги ставила в першу чергу до себе. Звичайно, коли пишемо про тих, що відійшли від нас, дотримуємось за сади "де мортуіс авт бене авт нігіль", але коли ідеться про Марію Кецалу, то ця засада неважна, неістотна. В нашій пам’яті залишиться справді добра і шляхетна людина, повна посвяти і ма теринської любови, мати-дружина, віддана цілим серцем українській справі, зокрема жіночій, — ясново лоса, тендітна і дрібна постать усе з усмішкою готова піти назустріч ново му потрібному і відповідальному зав данню. Мирослава Шевчик, прес. реф. 22-го Відділу Дня 7 жовтня 1986 р. відійшла від нас заслужена та загально шанована довголітна членка 22-го Відділу СУА в Чікаґо, бл.п. Уляна Терлецька. Хоча останнім часом з огляду на недугу не могла вже так часто, як колись, брати активну участь у праці Відділу, то все ж таки, коли лиш могла, приїздила до нас, навіть на короткий час. Перед своїм відходом ще була на сходинах, привітна, усміхнена, рада зустрічі і ра до нами вітана. Покійна походила із родини До- линських, народжена в Перемишлі, виросла і провела дитячі роки в Залі- щиках, де батько її, лікар, провадив свою лікарську канцелярію, загально шанований, поступовий у своїх погля дах, активний український патріот. Гімназійні роки провела в Перемишлі, а при кінці двадцятих років будучи у Львові, пізнала Григорія Терлецького, з яким опісля одружилася. Замешкали вони у власній посілості (маєток Мелятичі біля Львова), де радо вітали у своїй гостинній хаті тодішній україн ський мистецький світ, Лепкого, Куп- чинського, Труша, Холодного, (пор трет батька Уляни Терлецької його праці був одною із цінних пам’яток), які бували там частими гостями, зо крема великим ентузіястом нашої бо геми був брат чоловіка п. Уляни, Ми хайло Терлецький, власник аптеки у Львові. На жаль, воєнні часи безпощадно розбили цей гарний і цінний відтинок її життя, вони примусили родину Тер- лецьких покинути рідну землю і в 1944 р. виїхали до Німеччини, де опинилися в таборі Берхтесґаден. При кінці 1951 р. вдалося їм виїхати до Америки, де зразу поселилися у Чікаґо. Тут, крім родинних зайнять, виховання трьох дітей та щоденної заробітної праці у фабриці Шолл’а (де залишилася аж до переходу на пенсію) Уляна Терлецька знайшла час і охоту і одразу включи лася в громадсько-суспільне життя, зокрема в працю 22-го Відділу СУА. Займала різні пости: голови, культур но-освітньої, члена радієвої колегії, та на яких постах вона б не була, усе як найкраще вив’язувалася із своїх зав дань та гідно репрезентувала свій Відділ. Була дуже активна в гуртку книголюбів, де довгий час була голо вою, вела дискусійні вечори на тему нових книжкових появ, заохочувала до більшого зацікавлення літерату рою, виготовляла реферати з цікавою тематикою. Сама, начитана у своїй та чужій літературі (свобідно читала книжки у німецькій, польській, росій ській мові, знала французьку), цікави лася усіми проявами культурного і громадського життя. Помимо ударів хвороби, не піддавалася, великим зу силлям волі довела себе до нового стану активности і, хоча з деяким тру дом, але знову включилася в життя Відділу. Уляна Терлецька залишиться в нашій пам’яті як жінка високої особис тої і товариської культури, прямо лінійна, з великим почуттям обов’язку, віддана жіночій справі, а зокрема як ентузіястка і невтомний пропаґатор розвою живого літературного слова. Мирослава Шевчик пресова референтка 22-го Відділу Ділимося сумною вісткою з член ством СУА, що 13-го квітня 1987 р. по мерла довголітня членка 35-го Відділу СУА в Озон Парку бл.п. Параскевія Поточняк з дому Левків. Покійна народилася в селі Дички повіт Рогатин. В 1959 р. вступила до 35-го Відділу. Не зважаючи на відда лення завжди виконувала завдання СУА. Покійна залишила в глибокому смутку синів Майка, Івана та доньку Ангелину. "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1987 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
