Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
кевича Софія заприязнилася з дочкою о. Івана, сво єю кузинкою Наталією Кобринською. Крім приязні, зблизило їх замилування до музики. Наталія вчила Софію початків гри на фортепіяні, а музикальність це було одне з багатьох обдарувань Софії. Про прогресивність цього середовища свідчить те, що о. Іван Озаркевич, який був послом до львів ського сойму, а 17 літ послом до віденського парля- менту, вніс туди у 1890 р. петицію українського жі ноцтва в справі допущення жінок до університет ських студій. Ми присвятили увагу цій родині для того, щоб підкреслити особливу атмосферу любови й почуття відповідальности один за одного, за свою ближчу і дальшу родину. У такій атмосфері росла Софія Оку- невська, аж її батько (який, пригадуємо, теж виро став у Белелуї), після скінчення студій поселився на Буковині в Кімполунґу, куди теж переїхала Софія. Там то заприязнилася вона з визначною згодом письменницею, Ольгою Кобилянською. Ця приязнь мала чималий вплив на обох дівчат. Ольга Кобилян- ська, згадуючи ті часи і їхню приязнь, говорить про те, що саме Софія познайомила її з творами і ідеями письменників, не тільки українських, як Шевченко, Франко, але й із західнього світу, особливо англій ських та скандинавських. Вона теж вплинула на те, що Ольга Кобилянська, яка досі свої твори писала по-німецьки, стала писати їх українською мовою. Кобилянська згадує ’’горду красу” Софії, але теж її веселу вдачу, дотеп і любов до всього, що гарне й добре. Згадує, як вони обидві любувалися красою природи, займалися всякими, доступними в ті часи дівчатам, спортами, мандрували по горах тощо. Особливо підкреслює Ольга Кобилянська музи кальність Софії, її гру на фортепіяні. Вона пише.. ”і тут уводила вона мене в свій чарівний світ звуків”... а далі ’’більш укінчену техніку і вправу я чула, але рід ко коли глибше зрозуміння, поважніше, гідніше по няття почувань і віддання їх музикою”. Згодом при святила Ольга Кобилянська Софії Окуневській свою новелю ’’Valse melancholique”. Не можна поминути літературних зацікавлень Софії Окуневської. Вона не тільки вплинула на Оль гу Кобилянську, щоб ця писала свої твори україн ською мовою, але сама теж писала. У жіночому аль манахові ’’Перший вінок”, який вийшов у 1887 р. (пе ревиданий СУА у 1984 p.), знайдемо два її твори під писані псевдонімом Єрина. Новелька про хлопця, який надаремно старався заробити гроші за пісок до посипання обмерзлої дороги та якого проганяли з багацьких домів, аж він замерз у якомусь закутку. Другий твір це аналіза народніх обрядів і пісень, яка виявляє принизливе відношення до жінки. Уже ті два твори характеризують Софію Окуневську як уваж ного дослідника, співчутливого до людської долі. Як колись з Наталією Кобринською, так тепер з Ольгою Кобилянською, Софія цікавилася і обгово рювала проблеми емансипації жінок. Можливо, що це спонукало Софію залишити свої музичні та літе ратурні замилування, а змагати до здобуття профе сії лікаря. Напевно діяли при тому мотиви допо могти слабим, як теж намір прокладати шлях до ос віти іншим жінкам, які бажали б здобути звання, ви щу освіту тощо. Брат Ольги Кобилянської Юліян, філолог, автор словників латинсько і грецько-українських, приго товляв Софію до матури. Склала вона її в хлоп’ячій гімназії у Львові. За матуру батько подарував Софії фортепіян, з яким вона не розставалася, аж до смерти, а який взяв до своєї хати син Софії Юрій. В Австро-Угорській державі до 1900 р. жінки не мали права студіювати в університетах. Тож Софія їде студіювати до Швайцарії, де вступає на Універ ситет у Цюріху. Дослідниця інтелектуального розвитку світового жіноцтва, д-р Edmee Charrier у своїй праці ’’L’evo- lution intellectuelle feminine” Paris — 1931, ст. 431 пише про жінок, які виїздили на студії до Швай царії: "Треба було завзяття й енерґії тих перших, що рішилися студіювати: вони їхали до Швайцарії здо бувати докторат, але були обов’язані проходити на ново всі іспити в Австрії... а опісля поборювати різні упередження до жінок лікарів”. Перебування в Цюріху було виповнене не тільки студіями. Софія живо цікавилася музикою, літерату рою, мистецтвом, користаючи з усіх можливостей, які давав цей світовий осередок культурного життя. Її знання у всіх тих ділянках незвичайне. У 1894 р. за кінчивши студії виїздить до Кракова, де завершує нострифікацію у 1896 р. Ще в Цюріху одружується з д-ром Вячеславом Морачевським. Обоє живуть у Кракові і беруть живу участь у культурному житті цього міста. їхню увагу і зацікавлення притягає тодішній студент медицини, а пізніше один з найвизначніших українських пись менників Василь Стефаник. Це знайомство перей шло у приязнь, не тільки їхню особисту, але й їхніх родин, аж до наступних поколінь. Софія Окуневська-Морачевська була не тільки цілковито віддана своїм обов’язкам лікарки та допо мозі іншим, але крім того була глибоко прив’язана до своєї родини та до своїх дітей: сина Юрія і дочки Еви. Ева, обдарована незвичайним голосом, студіює також архітектуру в Цюріху. Ця, під багатьма огля дами незвичайна дівчина гине трагічно у 18-му році свого життя. Розбиття подружнього життя і смерть дочки вічним болем залишились у серці Софії до кінця життя. З Кракова переїздить до Львова, де веде лікар ську практику. Деякий час зимою працює в Цюріху, а літом у Францесбаді. Під час Першої світової війни помагає українським переселенцям в таборі у Ґмін- ді. В періоді між двома світовими війнами проживає у Львові де вмирає 25-го лютого 1926 р. Софія Окуневська-Морачевська, так само як її кузинка Наталія Кобринська, була феміністкою, але ці переконання про рівність жінок з чоловіками не Закінчення на стор.5 4 ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1987 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
