Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УЛЯНА ЛЮБОВИЧ ЛІКАРКА — Д-Р СОФІЯ ОКУНЕВСЬКА-МОРАЧЕВСЬКА Д-р Софія Окуневська-Морачевська. Dr. Sofia Okunewska-Morachewska У наші дні жінка-лікар — нічого незвичайного. Осо бливу увагу звертаємо на жінку-лікаря, коли вона має якісь особливі осяги в науці чи у лікуванні хво рих. Про жінок-лікарів тепер говорять і пишуть, тіль ки для того, щоб ствердити, що вони, хоч дорівню ють лікарям-чоловікам, не завжди дістають однако ву винагороду чи признання. Можливо, що ще й сьо годні дехто має чомусь більше довір’я до лікарів-чо- ловіків. У Радянському Союзі жінок-лікарів чисель но багато, але не знаходимо їх на провідних стано вищах, а їхньої праці не оцінюють належно. Але при кінці минулого століття жінка-лікар бу ла незвичайною появою. В Австро-Угорській монар хії першою жінкою-лікарем стала Софія Окунев ська-Морачевська. Тут треба пригадати й усвідо мити собі, що Австро-Угорська монархія була вели кою, багатонаціональною державою. Особа монар ха з’єднувала Австрію (якої він був цісарем) з Угор щиною (якої він був королем). Але жили там різні на роди; крім австрійців (німців) і мадярів жили там поляки, чехи, словаки, хорвати, словінці і українці, а посеред тих усіх народів — жиди. Тож не без гордо- сти стверджуємо, що якраз українка, д-р Софія Оку невська-Морачевська стала першою жінкою-лікарем на всю цю велику, багатонаціональну державу. Якщо дозволити собі на порівняння зі спортом, то в тих часах це був скок почерез ріку перешкод і упереджень, а сьогодні це стрибок через мілкий струмок щоденних переживань. Народилася Софія Окуневська 12-го травня 1865 р. Її батько Атаназій був священиком. Він рано пов довів і вирішив стати лікарем. Його сучасники згаду ючи про це, вияснюють, що причиною того рішення був намір збагнути причину смерти коханої дружи ни, ствердити, чи не було можливости врятувати її, а при тому, очевидно, бажання помагати іншим. Він виїхав на студії до Кракова, а п’ятидїтню дочку Со фію віддав під опіку своєї старшої сестри Теофілі і її чоловіка о. Івана Озаркевича. У ті часи, якщо не всі, то більшість священичих родин в Західній Україні (яка тоді належала до Ав стро-Угорщини) були осередками культурного та й політичного життя в селах, містах чи містечках де вони проживали. Як казали, ті родини жили не тільки ”зі села”, але й ’’для села”. Вони організували школи, читальні, служили прикладом, радою тощо. Як воно не дивно, але якраз ті, по своїй суті, консер вативні середовища дали ряд діячів, професіоналіс тів, політиків, пробудників національної свідомости, піонерів нових течій, як ось феміністку Наталію Ко- бринську і інших. Родина і дім о. ^вана Озаркевича, куди віддав під опіку й на виховання Софію Окуневську її бать ко, була середовищем відповідним для розвитку її вроджених, всебічних талантів, життєвих зацікав лень та світогляду. Не зайвим буде присвятити увагу тій цікавій родині. О. Іван Озаркевич був одружений з Теофілею Окуневською, дочкою священика о. Данила Окунев- ського. Батько Теофілі помер, коли о. Іванові було 22 роки. Тоді то став він управляти парафією свого тестя в Белелуї, а після трьох років став її парохом. Зразу після смерти тестя взяв він під свою опіку вдову і трьох братів своєї дружини, які були у віці від 4-14 літ. Між ними був теж, малолітній тоді, Ата назій, згодом батько Софії. Прийшло на світ п’ятеро дітей о. Івана і Теофілі. До цього гурту, яким опіку валося подружжя Озаркевичів дійшли теж осиротілі, після смерти батька, рідні брати о. Івана. Усі вони росли, доростали, вчилися, виїздили на студії до Львова, Чернівець чи Відня і знову поверталися до Белелуї. Під час вакацій приїздили ще товариші. Дів чата вчилися разом з хлопцями. У те середовище, де сам раніше виховувався, віддав о. Атаназій свою п’ятилітню дочку Софію, коли вирішив студіювати медицину. В домі о. Озар- HALUE Ж ИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1987 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
