Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ре поганство не могло навіть стати до конкуренції з християнством. Християнство принесло Візантії ве лич, багатство, силу понад її фізичні спроможності, та владу над сусідніми краями. В додатку ця нова віра, Ольга бачила, витворила почуття єдности в країні, в якій жило різноманітне населення. Ця віра єднала людей з різних закутин світу і творила під ставу для величі імперії. Вона, ця віра, більше як спільний інтерес торговельного боярства Руси, єднала сильних Візантії у піддержці держави. Це Ольга, господиня господарської Руси, бачила на очно. Християнська Візантія проквітала економічно, її суспільні кляси співпрацювали одна з одною, її держава була стабільною. Ольга, яка пережила кри зу безвладдя по смерті Ігоря, яка бачила проблеми спадковости престолу в Русі, яка знала, як брак єдности стоїть на перешкоді розвитку суспільства, бачила у християнстві наочні докази правдивости віри. Тільки релігія, яка запевняла правильне зрозу міння Бога, могла мати такі величні результати. Ольга вміла адмініструвати, вміла полягати на людей. Вона бачила, що візантійські імператори, хоч самі вважались першими християнами у своїй дер жаві, не брались до переведення справ віри. На це у них була особлива кляса людей, на те у візантійців була ціла ієрархічна структура церкви. Ольга, яка не мала такого організованого відповідника церковній владі на Русі, привезла з собою священиків з Візан тії. Своєю працею та своїм життям, своїм зрозумін ням поєднати душевне життя з суспільним ці свя щеники мали засвідчити Русичам, особливо бояр ству по містах, зверхність віри християнства над то гочасними традиціями слов’ян чи княжих людей. Так переконана була Ольга у зверхності християнства над поганством, що вона вірила, що кілька неозбро єних візантійських клериків переконають, перетяг нуть київських бояр на свій бік, навернуть їх на хри стиянство. Рівночасно Ольга не бачила загрози в християн стві від Візантії, не бачила у новій вірі троянського коня, який уможливив би Візантії запанувати над Руссю так, як вона хотіла панувати над Болгарією. Тут показується справжня велич Ольги. Вона зрозуміла як мудре, мирне та переконливе, а не на сильницьке, прийняття віри скріпить Русь так само, як воно скріпило Візантію. Християнство, яке Константин перетворив у дер жавну віру, дало нове життя Римській Імперії: воно дало стрижень Візантії. Ольга це зрозуміла хоч не маємо на це писемних доказів, хоч не можемо відтворити її думання. Зна ємо одначе, що Ольга не творила християнства, не видумувала нової віри, не формулювала християн ства як український витвір, не творила нової ідеоло гії. Знаємо також, що вона не накидала нової віри силою. Вона бачила у тій вірі нове життя і дала йому можливість розвиватись. Можна, припускаю, під креслити жіночість Ольги, її зрозуміння, що природи не вимусити, що треба чекати як на дозрівання життя, так і на дозрівання віри. Внук її Володимир, не мав того терпцю — він си лою прищепив християнство на Русі, силою скинув старих ідолів і поставив владу держави як підпору церкви. З часом, народ прийняв ту віру до тієї міри, що як держава Руси впала під ударами орди, то у вірі, у християнстві задержався характер народу. ’’Люд хрищений” став характеризацією правнуків Ольги, і її віра остаточно просякла в народ. Не тут місце та час розводитись над тим чи справді Ольжине зрозуміння християнства характе ризувало правління над українцями чи навіть україн ців. Можемо тільки сказати сміло та гордо, що за останніх сто літ зорганізоване українське жіноцтво, де і коли тільки може, творить організації і нама гається здійснювати програму, яка в певній мірі зво диться до оригінальних ідей Ольги. Жінки нама гаються задержати єдність України серед розбрату в народі та в громаді. Вони також стараються запро ваджувати принципи толерантности, а не вживати сили у накидуванні своїх поглядів, своєї ідеології, свого зрозуміння, як і віри так і держави, другим. Як Ольга, так і наше жіноцтво припускає, що аргумент правди переконливий та непереможний. Як Ольга, так і наше зорганізоване жіноцтво не бачить доціль- ности насильства. За Ольгою стояла велич держави, сила Руси. За нами стоїть тільки туманне поняття історичної величі, за нами традиція народу, якому силою відібрано державу, не раз, а кількакратно. Але і за нами віра, віра Ольги і віра у те що релігія добра, що віра в добро допровадить остаточно до добра. У цьому зрозумінні наша сила, у ньому і наше зрозуміння дальшої праці відкрито, певно та відваж но. Ті що, сповнені вірою свідчать її, а не прихо вують. З вірою у те, що наша правда, це правда уні версальна, це правда світу, це правда правди і світ ло світла — з тим переконанням, яке єднає нас з ми нулим, ми йдемо вперед. Предтеча без спадкоємців — не предтеча. Ми — це звено, яке лучить нас не тільки зі світом, але і з всесвітом. 4 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1987 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
