Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ В останніх місяцях відійшли у Вічність три довголітні і високо цінені членки 64-го Відділу СУА Дня 14 березня 1987 р. померла св.п. Осипа Пень, яку прощала від Від ділу заст. голови Ніна Самокіш слова ми: — Щораз частіше приходиться нам прощатися з нашими членками, яких з волі Всевишнього, смерть заби рає і переносить у інший — кращий світ. І так з рядів членок 64 Відділу втратили ми св.п. Осипу з Лагойдів Лень. Пок. Осипа належала до Відділу від самих його початків. Була членкою Управи і Контрольної Комісії і ніколи не відмовлялася від праці та з охотою виконувала свої обов’язки. Вона відзначалася приємною лагідною вда чею, готова до помочі кожній людині і кожній справі. Була членкою і мецена том Українського Музею та членкою управи Літературно-Мистецького Клю бу. Св.п. Осипа Лень була родом з Тернополя, з якого виїхала на захід. Приятелі — тернопільці згадують Її як вродливу, повну життя і завжди актив ну у громадській праці. Була членкою управи Союзу Українок в Тернополі, а під час німецької окупації включилася в акцію допомоги воєнним полоненим українцям. В 1941 р. Її чоловік був арештова ний і пропав. Ніколи вже його не ба чила. Вже в Нью-Йорку поховала маму і сина, з якими вона вже тепер разом. Любов до рідної землі, до лю дей до виплаканого тугою її міста, на певно тернопільський вітер принесе з України на її могилу шум подільських лісів і подих рідної землі до якої Ій уже не довелося ніколи повернутися. Вічна їй Пам’ять! Дня 21 березня 1987 р. відійшла у Вічність св.п. Марія з Мудраків Карпе- вич. Вже вдруге протягом одного тиж ня доводиться мені прощати від чле нок і Управи 64-го Відділу дорогу нам членку. Вістка про смерть св.п. Марії Кар- певич прийшла до нас несподівано, без жадного попередження і важко погодитися з думкою, що вже на на ших сходинах чи імпрезах Її не буде між нами, не буде серед нас людини з високою особистою культурою, з при ємною і уважливою вдачею в стосун ку до других. Як одна з засновниць 64 Відділу була членкою Управи і працю вала на різних постах, виконуючи з охотою і солідно взяті на себе обов’язки. Була членкою і меценатом Українського Музею та членкою управи Літературно-Мистецького Клю бу. Доля присудила їй поховати чоло віка д-ра Богдана Карпевича, в ранніх роках їх поселення на еміграції, і вже сама виховувала дві доньки. За Вашу приязнь до нас і відданість організа ції, за це, що Ви, Пані Марусю, були такою, як були, з вдячністю клонимо голови та приймаючи волю Всевиш нього, висловлюємо наш глибокий жаль та співчуття Доням і всій родині, а відхід Ваш у вічне життя сприймає мо як велику втрату для 64-го Відділу. Напевно сьогодні разом з нами прощають Вас, Дорога Пані Марусю, притишені дзвони львівського собору св. Юра. Ми прощаємо Вас як Союзни ку й приятеля, а вони як свою дитину, яка родилась у Львові та якої дитин ство та юність проходили в тому місті, де теж закінчила агрономічні студії. Вітер часу не остудив Вашої туги і мрії повернутися до рідного Львова. Мрія Ваша не сповнилася. Ми хо ваємо Вас на чужій землі, але віримо в слова поета: І якщо впадеш Ти на чуж ом у полі Прийдуть з України верби і тополі Стануть над Тобою — листям затріпочуть Тугою прощання душу залоскочуть. Ніна Самокіш Не жаліла доля 64-го Відділу СУА, бо знов утратив свою вже третю член ку св.п. Марію з Боднарів Ржепецьку, яка відійшла у Вічність дня 21 травня 1987 р. Покійна закінчила філософський факультет та вчила історії та географії в гімназії Рідної Школи в Чорткові. В студентських часах була плас- тункою та заснувала пластовий гурток в семінарі в Тернополі. Виїхала з України разом із хвилею емігрантів і перебувала в таборах в Ні меччині в Ноймаркті і Міттенвальді, звідкиля виїхала до Австралії. Жила в Сиднеї і працювала в Союзі Українок Австралії. В 1954 р. одружилася з д-р Борисом Ржепецьким, з яким пере їхала до США. 1955 р. вступила до 64-го Відділу, головою якого була в роках 1959 до 1962, а 1963, 1964 головою Контроль ної Комісії. В головній Управі СУА пра цювала від 1959 до 1971 р. референт- кою народнього мистецтва. Була скарбничкою конвенційного комітету в 1978 p., а пресовою референткою в 1984 р. Секретаркою Окружної Управи Н.Й. була в 1977 і 1978 pp.; 1968-1971 скарбничкою 64 Відд. а від 1975 до смерти протоколярною і кореспон денційною секретаркою. До Українського Музею вступила в 1976 р. і в початках його існування помагала редагувати та полагоджу- "HALUE ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1987 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
