Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ В останніх місяцях відійшли у Вічність три довголітні і високо цінені членки 64-го Відділу СУА Дня 14 березня 1987 р. померла св.п. Осипа Пень, яку прощала від Від ділу заст. голови Ніна Самокіш слова ми: — Щораз частіше приходиться нам прощатися з нашими членками, яких з волі Всевишнього, смерть заби рає і переносить у інший — кращий світ. І так з рядів членок 64 Відділу втратили ми св.п. Осипу з Лагойдів Лень. Пок. Осипа належала до Відділу від самих його початків. Була членкою Управи і Контрольної Комісії і ніколи не відмовлялася від праці та з охотою виконувала свої обов’язки. Вона відзначалася приємною лагідною вда чею, готова до помочі кожній людині і кожній справі. Була членкою і мецена том Українського Музею та членкою управи Літературно-Мистецького Клю бу. Св.п. Осипа Лень була родом з Тернополя, з якого виїхала на захід. Приятелі — тернопільці згадують Її як вродливу, повну життя і завжди актив ну у громадській праці. Була членкою управи Союзу Українок в Тернополі, а під час німецької окупації включилася в акцію допомоги воєнним полоненим українцям. В 1941 р. Її чоловік був арештова ний і пропав. Ніколи вже його не ба чила. Вже в Нью-Йорку поховала маму і сина, з якими вона вже тепер разом. Любов до рідної землі, до лю дей до виплаканого тугою її міста, на певно тернопільський вітер принесе з України на її могилу шум подільських лісів і подих рідної землі до якої Ій уже не довелося ніколи повернутися. Вічна їй Пам’ять! Дня 21 березня 1987 р. відійшла у Вічність св.п. Марія з Мудраків Карпе- вич. Вже вдруге протягом одного тиж ня доводиться мені прощати від чле нок і Управи 64-го Відділу дорогу нам членку. Вістка про смерть св.п. Марії Кар- певич прийшла до нас несподівано, без жадного попередження і важко погодитися з думкою, що вже на на ших сходинах чи імпрезах Її не буде між нами, не буде серед нас людини з високою особистою культурою, з при ємною і уважливою вдачею в стосун ку до других. Як одна з засновниць 64 Відділу була членкою Управи і працю вала на різних постах, виконуючи з охотою і солідно взяті на себе обов’язки. Була членкою і меценатом Українського Музею та членкою управи Літературно-Мистецького Клю бу. Доля присудила їй поховати чоло віка д-ра Богдана Карпевича, в ранніх роках їх поселення на еміграції, і вже сама виховувала дві доньки. За Вашу приязнь до нас і відданість організа ції, за це, що Ви, Пані Марусю, були такою, як були, з вдячністю клонимо голови та приймаючи волю Всевиш нього, висловлюємо наш глибокий жаль та співчуття Доням і всій родині, а відхід Ваш у вічне життя сприймає мо як велику втрату для 64-го Відділу. Напевно сьогодні разом з нами прощають Вас, Дорога Пані Марусю, притишені дзвони львівського собору св. Юра. Ми прощаємо Вас як Союзни ку й приятеля, а вони як свою дитину, яка родилась у Львові та якої дитин ство та юність проходили в тому місті, де теж закінчила агрономічні студії. Вітер часу не остудив Вашої туги і мрії повернутися до рідного Львова. Мрія Ваша не сповнилася. Ми хо ваємо Вас на чужій землі, але віримо в слова поета: І якщо впадеш Ти на чуж ом у полі Прийдуть з України верби і тополі Стануть над Тобою — листям затріпочуть Тугою прощання душу залоскочуть. Ніна Самокіш Не жаліла доля 64-го Відділу СУА, бо знов утратив свою вже третю член ку св.п. Марію з Боднарів Ржепецьку, яка відійшла у Вічність дня 21 травня 1987 р. Покійна закінчила філософський факультет та вчила історії та географії в гімназії Рідної Школи в Чорткові. В студентських часах була плас- тункою та заснувала пластовий гурток в семінарі в Тернополі. Виїхала з України разом із хвилею емігрантів і перебувала в таборах в Ні меччині в Ноймаркті і Міттенвальді, звідкиля виїхала до Австралії. Жила в Сиднеї і працювала в Союзі Українок Австралії. В 1954 р. одружилася з д-р Борисом Ржепецьким, з яким пере їхала до США. 1955 р. вступила до 64-го Відділу, головою якого була в роках 1959 до 1962, а 1963, 1964 головою Контроль ної Комісії. В головній Управі СУА пра цювала від 1959 до 1971 р. референт- кою народнього мистецтва. Була скарбничкою конвенційного комітету в 1978 p., а пресовою референткою в 1984 р. Секретаркою Окружної Управи Н.Й. була в 1977 і 1978 pp.; 1968-1971 скарбничкою 64 Відд. а від 1975 до смерти протоколярною і кореспон денційною секретаркою. До Українського Музею вступила в 1976 р. і в початках його існування помагала редагувати та полагоджу- "HALUE ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1987 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
