Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
’ТРЕБА ПОЧИНАТИ ВІД КОЛИСКИ” Під таким заголовком надруковано в югославській українській газеті ’’Руске слово”, ч. 6/1970 p., статтю, яку з огляду на її актуальність передруковуємо з незначними право писними змінами. Люпяй ж е мі, люляй, Колишу тя руном, Як ти мі виростеш, Підеш за науком. А будеш ся вчило Дрібного писання, Будеш споминало Мого колисання. (Колискова народна пісня) Одне з важливих питань у розвитку нашого культурного й громадського життя, це питання вихо вання й освіти наймолодших на рідній мові. Про це свідчить факт, що ціле культурне життя у нас поля гає на малому числі ентузіястів, на їхній завзятості і спробах впливати на інших у своєму оточенні. До речі, пробується заповнити ту велику прогалину, яка з усьою немилосердністю з’явилася і все ще присут- на в житті. Можна сказати, що в нас організованого і пляно- ваного виховання на рідній мові, й не було протягом цілого часу проживання ”за Дунаєм” (за океаном, якщо мати на увазі Канаду — прим. ’’Н.Ж."). А кон кретний крок на цьому пляні, тобто запроваджуван ня навчання рідної мови в основних школах, незаба ром покаже свою повну виправданість. Насувається питання: коли треба почати з вихо ванням на рідній мові? Здається, що разом із цим треба ставити й таке запитання: коли починається з вихованням? Велика більшість учнів, точніше нашого підрост- ку, приходячи на лекції рідної мови, досить ясно по казує ще одну велику прогалину, що створюється в сімейному оточенні. Це досить мляве, часто сором ливе, а то й байдуже ставлення батьків до виховання дітей на рідній мові. А якось не хочеться вірити, що батьки не мали у кого навчитись. Про це свідчить і один випадок у Кулі. Коли на лекції української мови учитель почав із першокласниками розмову на таку тему: ’’розповідаємо з лялькою”, виявилося, що біль- шсть малят показала тут майже цілковиту відсут ність уміння "бавитися з лялькою по-українськи”. Лише одна дівчинка показала те, що учитель бажав. Вона розповіла своїй ляльці про все, що може ство рити розмаїтня дитяча мрія, співала їй, а те, що зди вувало вчителя, була гарна колискова пісня. — Баба мені співала, а я тепер ляльці, — відпові дає дівчинка на запитання, де навчилась. — А мама тобі співала колискові пісні? — Ні. — А чому? Чи не вміє? — Вміє, але встидається сусіди. Цим стає багато того ясним. Значиться, через те, щоб не ’’образити” сусідів їм незрозумілою мовою (хоча це напевно не трапляється кожного вечора), батьки відкинули цей перший і найважливіший крок у вихованні дітей на рідній мові. Про те, що могли і мали від кого навчитись свідчить приклад дівчинки, яка від баби навчилась. А скільки це значить, най краще знає учитель. Українська народна пісня — безмежно — вели чезна скарбниця краси, любові, вірного відображен ня духовного багатства народу. Колискові пісні в цій скарбниці займають велику частину, а мають ще більш важливу ролю. Через колискову пісню дитині вливається ця перша іскринка любови до свого рід ного, до мови й пісні. Київське видавництво художньої літератури видало в 1963 р. книжечку українських колискових пісень кишенькового формату. ’’Над колискою”. Кни жечка містить понад 140 народних і біля ЗО колис кових пісень. Окремо, що чарує в цій книжечці, це багатство і краса мови, палітра якої сягає далеко поза межі України, до Пряшівщини й Руського Керестура, через своє багатство показує нерозривну єдність народу. Це ще ясніше показує, що виховання на рідній мові треба починати від колиски, від першого щи рого материнського слова. Ей люляй ж е люляй, Сині очка стуляй, І я би-м стуляла, Коби-м такі мала. Ей люляй ж е люляй, Сиротонько мала, Бо твій нянько умер, Я вдова остала. Я вдова остала, Мам семеро діти; Сиротоньки мої, Як вас виживати. 18 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1987 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
