Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
прийшла від неї вістка, і відтоді сл.п. Володимира могла раз у рік контактуватися з нею і допомагати їй. Тепер найбільшою турботою для неї було роздо бути потрібні харчі та дещо з одежі, щоб в означений час усе передати, а також в дозволений час відвідати доню в тяжкій большевицькій тюрмі. Так минуло Матері-Страдниці 25 довгих років. Відсидівши повний присуд, Катруся вийшла на волю 22-го вересня 1972 р. Большевики не дозволи ли поселитися дочці у мами й взагалі не дозволили їй жити в Західній України. Вона поселилася у Во- лочиськах над Збручем. Там придбала собі маленьку стару хатинку, де мати, час до часу, могла її відвіду вати. Останніми роками св.п. Володимира стала дуже немічна, й тоді Катруся відвідувала її у Львові. Ко ротко перед смертю мати, зломала ще ногу в бедрі й не могла ходити. У сні закінчила свій страдницький життєвий шлях, а її єдина доня Катруся відійшла у вічність точно на один місяць пізніше, 29-го серпня 1986 р. Поховані обидві в тому самому родинному гробівці на Личаківському цвинтарі у Львові. Хай пам’ять про Них живе між нами вічно. МАРІЯ ЛОГАЗА МИКОЛА ГОРБАЛЬ Ой, кого ж ви, мамцю, ждете — Святий Вечір вже. Й не їсте Святу Вечерю, ой, кого ждете? То не січень стогне-плаче, то сини ідуть, Бо далека, бо далека випала їм путь. їм треба встигнути прийти На Святий Вечір в рідні хати. Йдуть рік, йдуть два, йдуть три, А цілу вічність жде їх мати. Ой, чого ж ви смутком, мамцю, застелили стіл? Чи збідніла наша нива, чи наш гай збіднів, Чи пшениченьку не жали — наш широкий лан, Чи зозуля не кувала літ щасливих вам? Ні, не забули, ні, не сплять! — То хлопцям ліг тягар на плечі: Йдуть рік, йдуть два, йдуть п’ять — Вони спішать на Святий Вечір. Як сльозою освятиться втомлений ваш зір — Наберіть з Дніпра водиці, а барвінку з гір. В них тривоги журавлині втрачене знайдуть, Бо далека, бо далека випала їм путь. Вони прийдуть, хоч важко їм — Така їх доля — йти додому. Йдуть рік, йдуть два, йдуть сім Так, як ішли сто років тому. ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ЗАВІРЮХА Ой, зима! Біжить, регоче біло, Бубонами брязкає в степу... Вам усе на світі зрозуміло? Просвітіть, премудрі, Недозрілу Душу мою, Зрячу і сліпу! Душу примітивну, Як метелиця, Білу й зрозумілу, Наче сніг! їй в очах Чомусь туманом стелються Істини одвічні і нудні. Ну й зима! Сміється, свище, сіє, Гонить дум урочистий кортеж: Як усе на світі зрозумієш, То тоді зупинишся І вмреш! 1976 рік. Томська область, заслання. Цю пісню автор присвятив Оксані Яківні Мвшко. із збірки Деталі піщаного годинника. Поезії та пісні. "Сучасність", 1983. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
