Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
М. ЛЕМКИНЯ Сумна доля мого рідного села на Лемківщині В тихі літні вечори, як затихало життя села по цілоденній тяжкій праці, якою насолодою було сісти біля хати на загаті і повними грудьми вдихнути паху чого повітря і вслухатися в нічне життя природи. Відчувався кожен шелест птиці в саду, легенький вітрець, що пестив, корониїдерев, а листя так мрійно шепотіло свою таємну розмову. Сян за селом, пли вучи по каміннях, гомонів свою вічну пісню, наче прощав село. Часом спізнений подорожній проїж джав возом по головній дорозі, кілометр від села, відгомін колес луною по росі котивсь через село. То знову гострий гудок поїзда переривав царинну тишу ночі, або сійка з криком пролітала і вдарилась об чиїсь ворота чи поріг, аж кури заворушились на бан тах. Це звістунка нещастя. А місяць як король нічного небосхилу плив повільно по зоряному простору і срібним промінням щедро обдаровував землю. Такий благий спокій огортав людину, така велика любові до рідного села, до рідної землі огортала і розпи рала серце! Хотілося припасти до землі і пригорнути до грудей і забути все, тяжке життя, всі пониження від ворожого чобота, що чимраз дужче давив на груди. А життя з кожним роком ставало тяжче. Влада не дбала про село, дбала тільки, щоб чимраз більше з села забрати, чимраз більші накласти податки на людей. Поліція часто в село заходила, стежила за кожним рухом селян. Пильнували за всім, особливо, щоб святкувати свято Юзефа 19-го березня, 3-го травня, наказували, щоб ніхто бадильки тютюну не посадив, щоб патріотичної пісні не заспівав. Драж нила їх українська мова, вишита сорочка. Призначи ли офіційного коминяра, змору для господинь. Тре ба було держати напоготівлі 50 ґрошей, щоб дати відчепне, аби комина не зачіпав. Селяни журилися, щож далі буде з нами? Праці не було для сільської молоді, поля щораз менші, щораз вужчі загінчики, бо селяни землю ділили дітям. Врешті не буде, що й ділити. Правда, побудовано нову фабрику ґуми на По саді Сяніцькій, але приймали до праці тільки поляків. Українцям радили перенести метрику з церкви до костьола, тоді приймуть до роботи. Дві дівчини спо кусилися, перенесли, їх прийняли, а за кілька місяців звільнили. Осталися ні в тих ні в сих. Якась загра- нична фірма за річкою Ославою біля села Заслав’я почала будувати фабрику целюльози. Радість і надія народу. Прийняли кількох людей, селяни довозили фірами цеглу. Праця тривала все літо. Побудували декілька мешканевих поверхових будинків, заклали риштовання під фабрику і... фірма збанкрутувала. Лишилися стояти порожні будинки. А з часом почала ширитися комуністична пропа ганда. Заходили агітатори в село під різним пре- текстом і розхвалювали щасливе життя під кому ністами. Люди боялися говорити, мовчки слухали, бо ніхто не знав, з ким говорить, чи не тайна це поліція? Після смерти Пілсудського 1936 р. життя стало нестерпне. Польське шовіністичне шумовиння не давало селу спокою. В літню пору приходили на свої забави і починали бешкети, вдиралися на по близькі поля і вибирали з грядок огірки, дині, цибу лю. Не боялись нікого. Життя ставало тяжке, пони жуюче, непевне. Втихли в літні вечори співи на селі, замовкла мелодійна гра на гітарі чи на іншим інстру менті. В селі одна польська родина і діти їх вільно бігають попід вікна і виспівують протиукраїнські пісні: ’’Zaginie Ukraina, zaginie chamski rod, zwyci$zy orzef biaty, zwyci^zy polski lud. ” Почалися часті арешти під претекстом комунізму. Арештували немилих їм людей. В читальні йшли проби п’єси ”Ой, не ходи Грицю” , але дозволу на виставу не отримали. Нахабно зажадали, щоб одна дія йшла в польській мові. За кілька тижнів поліція арештувала трьох головних артистів, обвинувачуючи їх у пропаганді комунізму. На краще майбутнє не було вже надії. Кожний думав про неминучу нову війну. Розмови велися притишеним голосом. Страх і надія на переміну огортали кожне серце. Польська влада наказала го тувати протигазові комори. Покликано резерву до війська. "Броніць вспульней ойчизни”. Плач матерів, дівчат нарікання: ”3а що ми маємо боротися?” Рік 1939, місяць вересень Польсько-німецька війна тількищо почалася, як уже й скінчилась... Перші німецькі літаки пролетіли над селом зразу ж на другий день. За два тижні нЛіці були вже в Сяноку. Дехто з молодих і з нашого села пішли вітати німців. Вірили в добрі наміри їх щодо українців. В короткому часі німці в’їхали в село. Це був транспортовий загін з кінними возами. Перші солдати не були погані. Навіть частували дітей лакоминками зі своєї кухні. Невдовзі пробігла по селу новина, що совєтські війська недалеко. І одного гарного осіннього дня бачимо пожвавлений рух за Сяном. Німці маршеру- ють з такою голосною музикою, що аж луна котиться селом. Всі селяни вибігли і насторожено придивля лись. Німці затрималися на шляху між Завадкою і Бу- ківцями. Музика замовкла. За якийсь час чути музику з протилежного боку. Назустріч німцям маршерує час-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
