Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Ділимося сумною ВІСТКОЮ З РОДИ НОЮ, знайомими та членством Союзу Українок Америки, що дня 21 червня 1987 p., проживши 91 років, відійшла у вічність Катерина Микитка, довголіт ня, а може й одна з найстарших чле нок 17-го Відділу СУА в Маямі, Фл. Покійна Катерина, з дому Цимба ліста, походила з села Заланів, повіт Рогатин. До Америки приїхала 1911-го року та вийшла заміж за односельча нина Теодора Микитку. Молоде по дружжя замешкало в Джерзі Ситі, де народилися їм п’ять синів і одна доч ка. Недуга Катерини примусила ро дину переселитися 1929-го року в теплий клімат і Микитки замешкали в Маямі, Фл., де закупили велику, вигідну хату. В тому часі в Маямі май же не було українців, а коли почали вони тут з’їздитися, дім Микитків став місцем, де всі гуртувалися та де почи налося українське громадське життя. Тут обговорювано організацію Україн ської Католицької Церкви, тут ство рено Українсько-Американський Клюб, тут відбувалися спільні Свят- Вечері, обіди. Роки минали, здоров’я Катерини не кращало, вона небагато виходила з хати, але коли зорганізувалася Україн ська Католицька Парафія, покійна ста ла членкою Сестрицтва Апостольства Молитви та членкою 17-го Відділу СУА, який створено приблизно в тому самому часі. .Не могла відвідувати ба гато сходин, але завжди хотіла знати, що діється, завжди хотіла, в силу своїх спроможностей, помогти. Як же раділа Покійна, коли могла взяти участь у якійсь імпрезі, чи спричини тися будь-чим до її організації! Довгі роки прожила покійна Кате рина в старечому домі, але ніколи не втратила зв’язку зі своєю громадою. О. Степан Зарічний, парох Української Католицької Церкви, стало відвідував і піддержував її на дусі. А коли наша Успенська парафія святкувала свій 35- літній Ювілей, владика Роберт Мос каль нагородив Катерину грамотою парафіянки-піонерки. Похоронили Катерину Микитку в Маямі на Флеґлер Меморіял цвинтарі біля її мужа та двох синів. Залишила Покійна в смутку трьох синів, одну дочку, 17 внуків, 19 правнуків і 3 пра правнуки. Вся велика родина з’їхалася на похорони, Сестрицтво приготовило поминки і присутні теплими словами попрощали покійну Катерину Ми китку. Спи, дорога Сестро, хай амери канська земля буде тобі легкою. Вічна тобі Пам’ять! Соня Микитка секретарка 17 Відділу СУА, Маямі У СВІТЛУ ПАМ’ЯТЬ Д-Р ДОМНИ ГУПАЛО-ЯСІНЧУК (1895-1971) Шістнадцять років тому відій шла від нас заслужена українська лі карка та громадянка д-р Домна Гупа- ло-Ясінчук. Жила і працювала вона скромно та відійшла непомітно. Покійна була членом Українського Лікарського Т-ва та написала два ці каві спомини в "Лікарському Віснику". Д-р Домна Ясінчук належала також до Союзу Українок Америки та дописувала на медично-популярні теми у "Нашому Житті”. Отож хай цей короткий нарис буде світлою згадкою про Неї. Д-р Домна Гупало-Ясінчук наро дилася 1895 р. в Поморянах, Галичина. В 1914 р. закінчила з відзначенням гім назію сс. Василіянок у Львові та поча ла медичні студії у Відні. Тут молода Домна була заст. голови студентсько го товариства "Січ” та секретаркою для допомоги раненим українським воякам. Працювала також як помічний лікар у Ґмінді, в таборі для наших інтернованих і виселених з прифрон тової полоси (диви: "Спогади з Ґмін- ду” — Лік. Вісник, ч. 26, 1962 p., ст. 37- 39 і 42-43). Під час Визвольних Змагань служила Домна як санітарний хорун жий при Першій Запасній Лічниці д-ра Ямполера у Вінниці, а в ’’Чотирокут- нику смерти” перейшла поворотний, сипний і черевний тифи. З великого браку медичного персоналу, вона, ще як реконвалесцентка, стала відпові дальним лікарем санітарного поїзду За ці свої заслуги у Визвольних Змаганнях д-р Домна Гупало-Ясінчук була відзначена Воєнним Хрестом у 1968 році. По закінченні Визвольних Змагань повернулася вона до Львова, де про довжувала свої медичні студії на Ук раїнському Тайному Університеті, де склала перший медичний риґороз, як це вона гарно описала в свому спо мині "Як нам доводилось тоді вчи тися”, поміщеному в лік. Віснику, ч. 21, квітень 1961 p., ст. 20-22. Після цього іспиту, виїхала вона до Праги, де про довжувала свої медичні студії на Кар- ловому університеті. Тут запізналася і побралася з д- ром Іллею Ясінчуком в 1926 p., а 24 листопада 1928 р. народилася їм єди на дочка Зірка. В 1929 р. закінчила вона свої ме дичні студії та одержала диплом док тора медицини. В роках 1930-39 д-р Ясінчук провадила приватну лікарську практику в Королеві і Мукачеві, на Карпатській Україні. В 1941-45 pp. працювала вона лі карем у загальній лічниці в Римершта- ті, на Судетах, а в 1946-49 pp. — в та борах переселенців у Фісені та Міт- тенвальді, в Баварії. В 1949 р. д-р Домна Гупало- Ясінчук виїхала з родиною до США, де в 1954-1958 працювала як лікар рези- дент-психіятр в стейтовому шпиталі в Мідлтавні і Сиракузах, Н.Й. Після не щасного випадку, залишила професій ну працю, пішла на інвалідську пенсію та жила в Арізоні. Померла у Вашінґ тоні в 1971 році. Д-р Домна Гупало-Ясінчук, крім своєї професійної праці, дописувала до українських журналів на медично- популярні теми, як напр.: 1) Інфлюенца. — Наше Життя, листопад 1961 p., ст. 20-21. 2) Заразливе запалення печінки. — Наше Життя, липень 1962 p., ст. 19. 3) Ревматичні недуги. — Наше Життя, січень 1963 р.,, ст. 15. 4) Ревматизм — артрит. — Наше Життя, червень, 1963 p., ст. 19. 5) Алергія. — Наше Життя, вересень 1964 p., ст. 15-16. В Лікарському Віснику д-р Домна Гупало-Ясінчук помістила два споми ни: 1) Як нам доводилось тоді вчити ся. — Л.В., ч. 21, квітень 1961, ст. 20-22. 2) Спогади з Ґмінду. — Л.В., ч. 26, липень 1962 p., ст. 37-39 і 42-43. Вічна Її пам’ять! д-р Павло Пундій НАШЕ ЖИТТЯ” , ВЕРЕСЕНЬ 1987 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
