Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У СВІТІ ПРАІСТОРІЇ Звідки та куди йде ’’наше” людство — це питання, що його ставить Докія Гуменна в своєму найнові шому творі ’’Прогулянка алеями мільйоноліть”. Ф і лософське питання відповідне для наукових тракта тів з ділянки лінгвістики, археології чи то футурис- тики, письменниця з легкістю мистецтва свого слова реалізує у літературному творі, правда, придбавши для цього оригінальну форму мікроновель. Це й є дискусія двох-трьох чи й більше персонажів, яких ми радше не бачимо, а чуємо, й то серед звичайних обставин відпочинку, як рибовля, в нью-йорк- ському акваріюмі, в бібліотечній кафетерії, або й вдома, в баби Лади. Ці дискусії, вихоплені неначе зі щоденного життя, у 24-ох розділах творять струк туру твору. Персонажі Лада, Ганна, Богдан, Теодор — це люди високої інтелігенції, ніби звичайні, а в дійсності — дослідники, і якби не мистецьке уміння авторки, можно б їх узяти за думки-роздуми пись менниці. А втім, уважний читач — ’’спостерігач” пер сонажів запримітить, які наукові твори прочитала, перестудіювала сама авторка, як напр. з ділянки мітології (ст. 156). Згадаймо, що письменниця Докія Гуменна вже подарувала українській літературі особливі твори з праісторії України, як ’’Велике Цабе”, ’’Золотий плуг”, ’’Небесний змій”, і до них тематично долучу- ється ’’Прогулянка алеями мільйоноліть”. У цьому найновішому творі авторка ставить три головні питання: ЗВІДКИ? ДЕ? КУДИ? З в ід к и йде наше ’’сучасне” людство, хоч йому й тисячі років іс нування. Д е в цих великих кругах існування народів світу є місце України і третє питання — яке саме майбутнє цього людства, себто к у д и йде. Звичайно, різні читачі можуть інакше розуміти. Але, щодо першого питання, авторка на основі лінг вістики, археології, етнографії, мітології розвиває погляд, що перед нашим людством існувало інше людство, яке загинуло 12-10 тисяч років тому в дра мі льодовикової доби. Учені навіть стараються від творити нову т.зв. ’’ностратику”, з якої тягнуться па рості сучасних мов, а в тому й індоєвропейських. ”Ця мова — пише авторка — подає образ якоїсь такої країни, де нема ні пальм, ні морозів, із дуже м’яким кліматом, у зоні південнішій ніж тепер” (ст. 31). Мабуть це було на нинішніх пустелях Африки та Азії. На основі лінгвістики та етнографії авторка від творює світогляд давнього людсьва, коли то люди, рослини, звірі були близько споріднені. Це так зва ний тотемістичний світогляд. На основі цього світо гляду стають зрозумілі таємниці старинних припові док, зворотів, звичаїв. Дуже цікаві міркування автор ки на тему води-діви-Фреї — Афродити-ж гіндуської Парваті — нашої Параскевії. Параскевія-П’ятниця, бо П’ятінька-Дівонька, далі Данаприс — старовинна на зва Дніпра, діва-вода, діва-русалка” просто Русь” (ст. 48) — наша Мати. У всякому разі багатство матеріялу — величезне. Відкриваються заслони до світу, який живе в нас, чи то ми в ньому. Тут і дегресії до сучасної України, як напр. пояснення чому оце москалі-большевики злік відували в Україні старі обряди, навіть дитячі гри, а саме щоб заглушити пам’ять народу про його невми руще існування., (ст. 65). Але даремно, ”Бо основи глибокого коріння їм не досягнути”. Особливу увагу присвячує авторка мітології цілого світу. На її канві письменниця виявляє старо давній, з неоліту, божеський світ. Найдавніші леген ди про богів і велетнів скріплюють теорію про бать ківщину індоєвропейських народів на території України, з тим, що коли різні галузі народів того ін доєвропейського дерева відірвались від кореня, відійшли на різні території Европи та Азії, україн ський народ залишився на своїй прабатьківщині. Там він створив хліборобську культуру, ’’трипіль ську”, і подарував людству, крім того освоєння ди кого коня і розвинене мистецтво. Це з праісторії ве ликий вклад України у загальний розвиток "сучас ного” людства. З аналізи зібраного матеріялу авторка робить висновки дуже цікаві, відповідаючи на питання "куди" йде людство. Отож, перед нами жило багато "людств", розвивали високу культуру, різну, відмін ну від нашої. Кожне "людство” починалося, розвива лося, кінчалося”, але завжди додавало щось нового до п опер едньо ї кул ьтури, до п опереднього розвитку, до мови, мистецтва, науки, медицини. Наше людство, твердить авторка, йде по тій самій лінії. ’’Людина неухильно розвивається, її здібності удосконалюються. Тоншають і розвиваються від чуття кольорів, музики.... зароджуються нові здібно сті, такі, як толеранція, автоматичне письмо, заго стрена інтуїція... вже з’являються зразки нової люди ни.... (ст. 162)”. На обріях зарисовується новий тип людини в нових зарисах культури. Книжка розкриває глибоке вникнення письмен ниці в далеку минувшину людства, індоєвропей ських народів, визначує місце українського народу серед них. Книжка високо інтелектуального харак теру принесе радість читачам, що люблять думати, розважати. Ілюстрації з "Кам’яної Могили" та з інших джерел творять зорову атмосферу мільйоноліття, а прекрасне видання "Смолоскипу” — це неабияке до сягнення у нашій видавничій справі. "Прогулянка алеями мільйоноліть” — це нове слово в українській літературі. Зродилось воно, це "слово” з потреби живого зв’язку з рідною землею”, як читаємо в передмові. Тож не один читач відчує сердечну вдячність для письменниці Докії Гуменної за нові паростки любови до України. Олександра Ю. Копач ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1987 21
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
