Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Зіновій Красівський із дружиною Оленкою Антонів Zinovij Krasivskij with his wife, Oienka Antoniw. я так уж е задоволений. Проблеми оточили мене, як старці з торбами — ні заховатися від них, ні здихатися. Вони зажерливо кричать, а мені кор тить сказати, як за старих часів: Нате, їжте мене!’’. І вони — в особі певних органів — таки з’їли. Підпис Зіновія під цим останнім листом — іні- ціялами З.К. — виявився символічним: його без суду і без слідства повезли до концтабору на 8 місяців, — він став зеком — а звідти на 5 років на заслання за Урал, у селище Луговской серед тайги. Листи Айріс Акагоші і її товаришок були віконцем у світ, промін чиком, що не давав згаснути надії. Чотири роки тому, в серпні 1983 року, газета ’’Вашінґтон Пост” опублікувала уривки з листів Зеня і його дружини Оленки — публікація невеликої частини листів зайняла півтори газетних сторінки**. Життя Зіновія в ці роки не було таким спокійним, як його адресатки: відбувши останнє ув’язнення в 1985 році, він пережив біду, яка слабшу духом людину могла остаточно звалити: 2 лютого 1986 року на йо го очах трагічно загинула кохана дружина, рідкісна усмішка його скупої долі Оленка Антонів. Світ втратив для нього всі барви, але не позбавив обов’язків — жити, дбати про когось, виконувати своє людське призначення на цій землі творити добро ближнім. Айріс була далеко. Дізнавшись про її хворобу, Зіновій писав 10 лип ня ц.р.: "Дорога люба Айріс! Я страшенно жалію, що не можу конкретно поділити твоїх страждань. Хай би я взяв їх на себе, а ти знову писала б мені листи і я тримався б за них, як за надійну дошку порятун ку. ... М іж нами велика відстань, і мене бере страх, що моя духовна енерґія розсіється і не досягне ме ти. Але все одно — всі ці дні я концентрую свою увагу на тобі і уповаю на Бога”. Цей лист не застав уже Айріс живою. В доброму серці Зіновія виникне ще одна глибока рана. А невмирущим пам’ятником щедрій душею Айріс буде приклад цієї щедрости для інших. Пам’ятником будуть листи до неї від Зіновія Красівського і його дружини Оленки, дбайливо зібрані і збережені для інших — живих. Пам’ятником Айріс Акагоші будуть слова Зіновія з його останнього листа, який вже не застав адресата: ’’Скажу тобі по правді, що ти для мене ніколи не було земною, а високим даром небес, тою зіркою, в якій сконцентрувалися гуманістичні ідеї людськости, до яких завжди було розположене моє серце. Я тішився тобою як одкровенням, і ти завжди вміла знайти слова, які бадьорили мене і скріплювали мою віру’’. ** В наступних числах "Нашого Життя" в англомовній частині плянуемо помістити враз із коротким вступом- поясненням, деякі листи Зіновія Красівського до Айріс Акагоші, користуючись перекладами, які були поміщені у "Вашінґтон Пост". Зіновій Красівський Zinovij Krasivskij НАШЕ ЖИТТЯ", ВЕРЕСЕНЬ 1987 19
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
